ТОП просматриваемых книг сайта:
Історія втраченої дитини. Элена Ферранте
Читать онлайн.Название Історія втраченої дитини
Год выпуска 2014
isbn 9786171289581
Автор произведения Элена Ферранте
Жанр Современная зарубежная литература
Серия Неаполітанський квартет
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Ліла дуже зраділа, зараз прибіжить.
Тієї миті я почала хвилюватися. Та незважаючи на це, почувалася добре у цій затишній домівці, де четверо дітлахів весело гралися в сусідній кімнаті. Подзвонили у двері, Кармен пішла відчиняти, почувся Лілин голос.
Дженнаро я спершу не помітила, не побачила й Енцо. Вони стали для мене видимими лише після кількох довгих секунд, протягом яких існував лише Лілин голос і несподіване почуття провини, що мене охопило. Можливо, я відчула, що це неправильно: вона вже вдруге кидає все, щоб зі мною зустрітися, а я роблю все можливе, аби викинути її зі свого життя. Чи, може, мені здалося нетактовним те, що вона так наполегливо цікавиться мною, коли я своїм мовчанням однозначно даю їй зрозуміти, що мені до неї немає діла. Не знаю. Знаю лише, що поки вона мене обіймала, я подумала: якщо вона не накинеться на мене з образливими словами щодо Ніно, якщо вдаватиме, що не знає про його дитину, якщо поводитиметься привітно з моїми доньками, то і я буду з нею привітною, а там побачимо.
Отож усі зручно розсілися. Ми не бачилися від нашої зустрічі в барі на вулиці Дуомо. Першою заговорила Ліла. Підштовхнула на середину зали Дженнаро – підлітка з покритим вуграми обличчям – і негайно стала жалітися на його погане навчання в школі. І попри все сказане, додала люблячим тоном:
– Так добре вчився в початкових класах і в середній школі! Але цього року його точно залишать на перездачу! З латиною й грецькою – геть біда!
Я підморгнула хлопцеві, спробувала його втішити:
– Треба виконувати більше вправ, Дженнá! Приходь до мене, я тобі допомагатиму.
І якось мимоволі вирішила сама завести розмову на найболючішу для мене тему:
– Я кілька днів тому переїхала до Неаполя. Із Ніно ми з’ясували стосунки, наскільки це можливо в такій ситуації. Усе добре.
Потім, намагаючись говорити спокійно, покликала доньок. Коли ті зазирнули до кімнати, вигукнула:
– Ось і мої дівчатка! Як вони тобі, виросли?
Почався справжній гармидер. Деде впізнала Дженнаро, спокусливо примружившись, махнула йому рукою й покликала за собою: їй – дев’ять років, йому – майже п’ятнадцять. Ельза, щоб не відстати від сестри, щосили штовхнула його в бік. Я поглянула на них гордим материнським поглядом, і мене потішили слова Ліли:
– Ти добре зробила, що повернулася до Неаполя. Треба чинити так, як підказує серце. А дівчатка як підросли, справжні красунечки!
Я нарешті змогла полегшено зітхнути. Енцо, щоб підтримати розмову, запитав у мене про роботу. Я трохи похвалилася успіхом другої книжки, але відразу второпала, що про першу свого часу в районі чули, а дехто навіть її читав, а про другу не знали не тільки Енцо чи Кармен, а навіть Ліла. Тож я швиденько перейшла на жартівливий тон, кепкуючи із самої себе, врешті перевела