Скачать книгу

тижня минуло, і відтоді я про неї не чув, а отже, не знаю, що ти їй написала і як це на неї вплинуло.

      Я знаю твою відповідь, але хочу побачити її у писаному вигляді.

* * *

      Ти пишеш, що наступного місяця, напевно, приїдеш у Прагу. А мені мало не хочеться попросити: не приїзди. Залиш мені надію, що, якщо коли-небудь я в конечній потребі попрошу тебе приїхати, ти приїдеш негайно, але зараз краще не приїзди. Адже тобі доведеться знову виїхати.

* * *

      Що до жебрачки, то тут, звичайно ж, не було ні хорошого, ні поганого, я був просто занадто неуважний або занадто зайнятий якоюсь людиною, щоб діяти інакше, ніж із невиразних спогадів. І одне таке враження, наприклад, говорило: «Не подавай жебракові забагато, а то згодом пошкодуєш». Зовсім маленьким хлопчиком я одного разу отримав монетку в шість крейцерів і страшенно хотів подати її старій жебрачці, яка сиділа між великим і малим Ринґом. Сума здавалася мені величезною, яку, напевно, жодному жебракові ніколи не давали, тим-то я соромився перед жебрачкою зробити такий собі нечуваний вчинок. Але віддати їй гроші було необхідно, ось чому я розміняв монетку, подав жебрачці один крейцер, обійшов навколо весь комплекс ратуші й аркади на малому Ринґу, з’явився з лівої руки як абсолютно новий благодійник, подав жебрачці ще один крейцер, знову припустив бігом і щасливо виконав це десять раз. (Може, і менше, по- моєму, жебрачка незабаром втратила терпіння і втекла від мене.) Хай там як, під кінець я до того змучився, і морально теж, що відразу пішов додому і плакав доти, поки мати не подарувала мені іншу таку ж саму монетку в шість крейцерів.

      Сама бачиш, мені з жебраками не щастить, але я все-таки заявляю, що готовий виплатити якій-небудь жебрачці біля Опери все моє нинішнє і майбутнє майно найдрібнішими віденськими чеками, за умови, що ти стоятимеш поруч і мені [кілька слів написано нечітко] буде дозволено відчувати твою близькість.

      Франц

(Прага, 19 липня 1920 р.) Понеділок

      Щодо багато чого ти помиляєшся, Мілено.

      По-перше, я зовсім не так серйозно хворий, і варто мені трохи поспати, я почуваюся так добре, як навряд чи коли-небудь відчував себе в Мерані. Адже легеневі хвороби здебільшого найлюб’язніші, надто спекотного літа. Як я впораюся з пізньою осінню – над цим питанням і загадаємося згодом. Нині ж лише деякі дрібниці змушують мене страждати – наприклад, те, що я нічогісінько не можу робити в своєму бюро. Якщо я не пишу до тебе, я лежу у фотелі й виглядаю з вікна. З нього багато чого видно, бо ж будинок на протилежній стороні – одноповерховий. Не хочу сказати, щоб мені від розглядання було вже надто сумно, зовсім ні, тільки ось відірватися не можу.

      По-друге, я зовсім не відчуваю потреби в грошах, у мене їх багато як трави, а деякі надлишки – наприклад, гроші на твою відпустку – мене просто-таки пригнічують, бо й досі лежать у мене.

      По-третє, ти вже зробила – раз і назавжди – вирішальне для мого одужання і до того ж робиш це знову і знову, щомиті – тим, що добра до мене і думаєш про мене.

      По-четверте,

Скачать книгу