LITMIR.BIZ

Скачать книгу

раз – нема помилки. Перевірив удруге – тож само нема.

      – Я, мамо, після обід сам піду до Лоначевської, – сказав він до матері начебто зовсім спокійним тоном.

      – Ой, я боюся, щоб ти часом не наплескав їй чого.

      На те син одвітив рівним голосом:

      – Ні, я попросту покажу їй, де її помилка. Бо хто ж покаже, як не я?

      – Ну, добре, – заспокоїлася мати. – Та не забудь, що вона на ймення Клавдія Петрівна.

      – Клавдія Петрівна? Гаразд! Нехай і Клавдія Петрівна!

      V

      О п’ятій годині Лаговський вдяг на себе свій новий студентський китель і пішов до господи Лоначевських. (Спершу він хотів був одягнутися задля візити якнайгірше, та потім передумавсь.) Смикнув він за дзвоник. Довго ніхто не виходив, нарешті одчинила двері якась гарна дама.

      – Вибачайте, – защебетала вона по-російськи, цікаво дивлячись на молодого, доволі вродливого студента, – сама одчиняю, бо всі покоївки свої порозсилала… Ви, певне, до чоловіка? Його вдома немає.

      – Ні, я до самої пані Лоначевської… Я Лаговський, – похмуро одмовив гість.

      – Лоначевська – то я… Прохаю до вітальні… Сюди… Ну от… Сідайте, будьте ласкаві.

      Вона й сама сіла та й налагодилася слухати панича.

      – То ви син… мадам Лаговської?.. Вибачайте, я не знаю, як вона буде на ймення і по батюшці.

      – Марії Степанівни Лаговської, – трошки іронічно підказав молодик. («Бач! – обуривсь він на думці. – Вона навіть не знає, як мама зветься! А мама й поза очі титулує її на ймення і по батькові! Що за бридкий сервілізм!») – Я вчора поробив рахунки мамі і можу завірити, що зовсім гаразд. Як же ви сьогодні сказали, що буцім я наплутав, то я знов двічі перевірив… (Голос йому задрижав)… Я помилок не робив… (Він засапувався)… бо я студент четвертого курсу математичного факультету… А вже ж обдурювати вас я тож само не хотів… Ви сказали перед покоївкою, буцім мама хотіла в вас украсти тридцять копійок…

      – Як прийде покоївка з города, то я її зараз геть витурю, бо мені не треба такої язикатої, – спокійненько сказала суддіїха. – А щодо помилок, то воно таки може бути, що помилилась я, а не ви. Правду кажучи, я порахувала аби-абияк, нашвидкуруч.

      – І проте послали служанку сказати мамі, що в рахунках є помилка?!

      – Ах, Боже мій! – трошки капризно одказала дама. – Ну так що ж тут такого? Послала!

      – Це зветься падлюцтвом! – згукнув Лаговський, шарпнувшись на кріслі.

      Лоначевська, замість спокійної ліниво-примхливої дамочки, одразу зробилася величною леді.

      – Я думала, що університетська освіта зробила з вас обтесану, виполіровану людину, – процідила вона гордо й зневажливо, – та вже бачу: ніяка освіта не вижене того хамства, що зроду сидить у крові.

      – Добродійко! – скрикнув парубок гнівним голосом, в якому чути було вже болючу нотку.

      – Я бачу, – безжалісно тягла суддіїха далі, – що мені треба було одразу повести з вами розмову не як із студентом, а як із сином тієї перекупки, що має од мене заробіток. Тоді б я була не дочекалася ніяких

Скачать книгу