LITMIR.BIZ

Скачать книгу

він, – заявив Джей-Ді.

      – Точно?

      – Так. Жодного сумніву. Я бачив його в пустелі по дорозі від Сан-Педро. Він тоді неадекватно поводився. Не дивно, що пацан втрапив під колеса.

      – Він уже тоді був у самих трусах?

      – Ага, – кивнув Річардсон.

      – Чому ж ти не підібрав його? – Ді’Анно спідлоба зиркнув на товариша.

      – Я хотів. Але, кажу ж, він був не при своєму розумі. Розумієш… хлопчак налякав мене… До чортиків налякав.

      – Налякав? – вирячився Френк. – Як це, бляха, розуміти?

      – Як хочеш, – відмахнувся Джей-Ді. – Я думав, що побачив примару чи демона якогось. Він копіював мене.

      Френк Ді’Анно встромив руки в кишені халата. На думку не спадало нічого, що міг би накоїти десятирічний сопляк, щоб переполохати сорокап’ятирічного лікаря. Пацан лежав непритомний, і Ді’Анно (на щастя чи на лихо) не бачив його очей.

      Тим часом до австралійця підійшов черговий лікар клініки. Підтягнутий, немолодий чилієць із запалими щоками й орлиним носом. Він приймав потерпілого.

      – Ми його трохи обстежили, – доповів він. – Зробили рентген.

      – І як? – поцікавився Френк.

      – Перелом шести ребер і ключиці, зміщені шийні хребці, величезна тріщина в тазі, але хребет, на щастя, цілий. Малюк втратив багато крові, хоча внутрішніх кровотеч, здається, немає… Є підозра на сильний струс мозку: пацієнт кілька разів приходив до тями, говорити не міг, зовсім не міг, лише хрипів і… – в цей момент очі лікаря забігали, – …шкірився.

      – Певно, від болю.

      Худорлявий чилієць зам’явся.

      – Не думаю… Як на мене, то… від злості…

      – Це все?

      – Наразі так.

      – Хлоп ще легко відбувся, – зауважив Ді’Анно.

      Джей-Ді Річардсон стояв, склавши руки на грудях, поруч з товаришем і не зводив очей з вікна, крізь яке можна бачити частину реанімації.

      – Так. Шкет хоч і молодий, зате доладно скроєний. М’язи, як у дорослого атлета. Інший на його місці від такого удару просто розвалився б на шматки.

      – Треба завершити обстеження. Побачимо, що з головою. Може, там кисіль, і наші смикання ні до чого, – пробубнів Френк і повернувся до чергового: – Кровотечу зупинили?

      – Досить легко.

      – Чудово. Сподіваюсь, томограф готовий?

      – Так, містере Ді’Анно. Якраз сьогодні після обіду завершили налаштування.

      – Заодно й перевіримо техніку. Аміґо, скажи сестричкам, нехай готують пацієнта і запускають обладнання.

      Чилієць кивнув і пошурував в ординаторську.

      За півхвилини операційне ліжко з непритомним хлопцем викотили з палати і повезли до кімнати з МРТ. Австралієць та новозеландець ще раз оглянули рельєфне тіло, поки ліжко котили повз них. Кілька невеликих синців, неглибокі рани та подряпини – і більше нічого. Після того, як малого обмили, він анітрохи не скидався на людину, яка потрапила під колеса вантажівки.

      – Що ти про це думаєш? – тихо спитав Джей-Ді.

      – Як не дивно, після зіткнення з «Mercedes’ом» хлоп’я виглядає краще за «Mercedes», – мляво посміхнувся Ді’Анно.

      – Я не про те, – Річардсон не був налаштований на жарти. –

Скачать книгу