ТОП просматриваемых книг сайта:
Веселкова Долина. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн.Название Веселкова Долина
Год выпуска 1919
isbn
Автор произведения Люси Мод Монтгомери
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство OMIKO
Рілла промчала пагорбом униз і полетіла уздовж вулиці. Від страху в неї наче крила з’явилися, тож їй вдавалося триматися на кілька кроків попереду Мері, котрій, хоч і заважав трохи власний сміх, все ж вистачало духу час від часу так жахливо зойкати, що аж кров холола в жилах, і розмахувати в повітрі засушеною тріскою. Так вони й пробігли головною вулицею Глена, поки всі бігли до вікон і воріт, щоб подивитися на це видовисько. Мері відчувала, що справила неабияке враження, і тішилася з того. Рілла, захекана й осліпла від жаху, зрозуміла, що довше бігти не зможе. Ще трохи – і те жахливе дівчисько накинеться на неї зі своєю тріскою. Тієї ж миті бідолаха спіткнулась і впала прямісінько в калюжу в кінці вулиці – ледь не під ноги панни Корнелії, яка саме вийшла з крамниці Картера Флеґґа.
Панні Корнелії достатньо було одного погляду, щоб усе зрозуміти. Так само й Мері, котра спинила на якусь мить свій шалений біг, а тоді, перш ніж панна Корнелія встигла мовити бодай слово, розвернулась і чимдуж побігла геть так само швидко, як і мчала донизу. Панна Корнелія зловісно стиснула вуста, хоча й розуміла, що безглуздо буде переслідувати те дівчисько. Натомість вона взяла бідолашну, заплакану, розтріпану Ріллу й повела її додому. Рілла почувалася так, ніби її серце було розбите. Її сукенка, туфельки й капелюшок були зіпсовані, а її шестирічна гордість одержала страшний удар.
Сьюзан, аж побіліла від обурення, вислухала розповідь панни Корнелії про витівку Мері Венс.
– Ох, це дівчисько… яке зухвале дівчисько! – бурмотіла вона, вмиваючи й утішаючи Ріллу.
– Усе це зайшло вже надто далеко, Енн, любонько, – рішуче сказала панна Корнелія. – Треба щось вдіяти. ХТО взагалі така ця дитина, що живе тепер у пасторському домі й звідки вона взялася?
– Наскільки я зрозуміла, це маленька дівчинка, що мешкає по той бік затоки, і приїхала в гості до родини пастора, – відповіла Енн, котра розгледіла й комічний бік у тій історії з рибиною й потай подумала, що Рілла поводилася досить пихато, тож урок такий цілком заслужила.
– Я знаю всі сім’ї, що мешкають по той бік затоки й ходять до нашої церкви, і це чортеня не належить до жодної з них, – відказала на те панна Корнелія. – Вона ходить практично в самому лахмітті, а коли йде до церкви, то надягає старе вбрання Фейт Мередіт. Тут щось нечисто, і я дізнаюся, у чому справа, оскільки до того, здається, більше нікому немає діла. Гадаю, це саме вона намовила їх на ту витівку