LITMIR.BIZ

Скачать книгу

не дружиш, Філіпе? Ти знаєш, на кого підвищував голос?

      – Яка різниця?

      – Чоловік, із яким ти розмовляв, – викладач тієї дівчини, він знає її і працював разом з нею вже п’ятнадцять місяців. Він урятував більше життів, ніж ти взагалі зміг би за все своє лікарське життя. Ти маєш навчитися опановувати себе, бо часом правиш нісенітниці.

      – Залиш мене в спокої, Френку. На сьогодні я вже наслухався напучувань.

      3

      Лікар Фернштейн зачинив двері кабінету, зняв слухавку, завагався, повісив її, ступив кілька кроків до вікна – і знову різко схопив телефон. Попросив з’єднати його з операційним блоком. Невдовзі на тому боці дроту пролунав голос.

      – Це Фернштейн, готуйтеся, за десять хвилин зробимо операцію. Я передам вам матеріали.

      Він обережно поклав слухавку, похитав головою і вийшов із кабінету. Дорогою натрапив на професора Вільямса.

      – Як ти? – поцікавився той. – Вип’ємо кави?

      – Ні, не можу.

      – А що ж ти робиш?

      – Дурницю, я готуюся зробити дурницю. Маю бігти, зателефоную тобі пізніше.

      Фернштейн зайшов до операційної. Зелений халат був завузьким для нього. Медсестра надягла йому на руки стерильні рукавиці. У величезній палаті команда оточила тіло Лорен. Монітор позаду голови пацієнтки здригався в ритмі її дихання та серцебиття.

      – Що з показниками? – запитав Фернштейн в анестезіолога.

      – Стабільні, надзвичайно стабільні. Шістдесят п’ять і сто двадцять на вісімдесят. Вона спить, гази крові в нормі. Можете починати.

      – Так, ви маєте рацію, спить.

      Скальпель розрізав стегно вздовж перелому. Починаючи розсовувати м’язи, Фернштейн звернувся до всієї команди. Називаючи їх «любими колегами», він пояснив, що зараз вони побачать, як професор хірургії з двадцятирічним стажем виконуватиме операцію рівня п’ятикурсника: репозицію стегнової кістки.

      – А знаєте, чому я її виконуватиму? Бо жоден п’ятикурсник не погодиться лікувати перелом людині, мозок якої помер понад дві години тому.

      Також він попросив їх не ставити зайвих запитань, адже процедура триватиме не більш ніж п’ятнадцять хвилин, і подякував за співпрацю. Лорен була його ученицею, тож інші лікарі, присутні в операційній, розуміли хірурга й погодилися підтримати його.

      Прийшов рентгенолог і передав йому знімки, де було помітно гематому на рівні потиличної долі. Вирішено зробити пункцію, щоб знизити тиск. Отвір зробили в задній частині голови: на екрані було видно, як тонка голка проходила крізь оболонку головного мозку. Хірург спрямував її до гематоми. Здається, мозок не пошкоджено. Кров’яний потік ринув у зонд – і внутрішньочерепний тиск знизився практично миттєво. Анестезіолог збільшив постачання кисню до мозку через інтубацію дихальних шляхів. Звільнившись від тиску, клітини повернулися до нормального метаболізму, знищуючи поступово накопичені токсини. Що далі просувалася операція, то більше настрій у команді змінювався. Усі поступово забували, що оперують,

Скачать книгу