Скачать книгу

дивлячись на нього, пригадався Гомерів Терсіт[175], отож, відповідаючи змахом руки на його поклін, сказав:

      – Вітаю тебе, божественний Терсіте! Як ся мають твої ґулі, набиті тобі під Троєю Уліссом[176], і що він сам поробляє на Єлисейських полях?[177]

      – Шляхетний пане, – відповів Хілон Хілонід, – наймудріший із померлих, Улісс, посилає через мене наймудрішому з живих, Петронію, вітання й просить прикрити новим плащем мої ґулі.

      – Присягаюся Гекатою Триликою! – вигукнув Петроній. – Відповідь варта плаща…

      Але подальшу розмову перервав нетерплячий Вініцій, який запитав навпростець:

      – Чи знаєш ти докладно, за що берешся?

      – Коли дві фамілії у двох заможних домах не говорять ні про що інше, а за ними повторює половина Рима, неважко знати, – відказав Хілон. – Учорашньої ночі відбито дівчину, виховану в домі Авла Плавтія, що зветься Лігією, або відповідно Калліною, яку твої раби, о пане, перепроваджували з палацу до твоєї оселі, я ж беруся відшукати її в місті або, якщо вона покинула місто, що мало вірогідно, вказати тобі, шляхетний трибуне, куди втекла і де переховується.

      – Добре! – сказав Вініцій, якому сподобалася стислість відповіді. – Які маєш на те засоби?

      Хілон усміхнувся лукаво:

      – Засобами володієш ти, пане, я маю лише розум.

      Петроній усміхнувся також, бо був цілковито задоволений своїм гостем.

      «Цей чоловік може відшукати дівчину», – подумав він.

      Тим часом Вініцій нахмурив свої брови, що зрослися, й мовив:

      – Голодранцю, якщо мене вводиш в оману для зиску, накажу забити тебе киями.

      – Я філософ, пане, а філософ не може бути жадібним до зиску, особливо до такого, який великодушно обіцяєш.

      – Так ти філософ? – спитав Петроній. – Евніка говорила мені, що ти лікар і ворожбит. Звідки знаєш Евніку?

      – Приходила до мене на пораду, позаяк слава моя сягнула її вух.

      – Якої ж хотіла поради?

      – На любов, пане. Хотіла вилікуватися від любові без взаємності.

      – І вилікував її?

      – Зробив більше, пане, бо дав їй амулет, який забезпечує взаємність. У Пафосі, на Кіпрі, є храм, о пане, в якім зберігається пояс Венери. Дав їй дві нитки з того пояса, вміщені в шкаралупу мигдалю.

      – І вимагав собі добряче заплатити?

      – За взаємність ніколи не можна достатньо заплатити, я ж, не маючи двох пальців на правій руці, збираю гроші на раба-переписувача, що занотовував би мої думки та зберіг моє вчення для світу.

      – До якої школи належиш, божественний мудрецю?

      – Я кінік, пане, бо маю дірявий плащ; я стоїк, бо біди переношу терпляче, а також перипатетик, бо, не маючи нош, ходжу пішки від винаря до винаря і дорогою повчаю тих, хто пообіцяє заплатити за глек вина.[178]

      – При глекові стаєш ритором?

      – Геракліт сказав: «Усе тече», – а чи можеш заперечити, пане, що вино тече?

      – І прорік, що вогонь є божество, божество ж те палає на твоїм носі.

      – А божественний Діоген із

Скачать книгу


<p>175</p>

Терсіт – згідно з Гомером («Іліада», II, 212—270), незнатний воїн у таборі ахейців, ворог Ахілла та Одіссея; зображений Гомером як сварливий демагог.

<p>176</p>

Улісс – латинська форма імені Одіссея.

<p>177</p>

Єлисейські поля – область в Аїді, де, на думку стародавніх людей, поміщалися душі героїв і праведних людей.

<p>178</p>

Я кінік… стоїк… а також: перипатетик, бо… ходжу пішки… Кініки – одна з популярних грецьких філософських шкіл, яка виникла в IV ст. до н. е. Кініки демонстративно відкидали загальноприйняті соціальні та моральні норми, проповідуючи максимальне спрощення. Стоїцизм – один із найвпливовіших філософських напрямів античності; тип мудреця, що проповідувався стоїками, стійкого й незалежного від зовнішніх обставин, особливо характерний для римського стоїцизму. Перипатетики – спільна назва школи Арістотеля та його послідовників.