LITMIR.BIZ

Скачать книгу

й подарунками, щоб не образився він за яке необачне слово. Я за нього і за вас буду до віку Богу молиться!»

      Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок звився під небо да й прилетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по надвір'ю да й побачили голубка.

      – Татусю, татусю! – кажуть. – Чи бачиш – голубок од сестриці прилетів?

      Князь перше зрадів, а далі подумав-подумав да й засумував:

      – Це ж уже проклятий ірод згубив, видно, мою дитину!

      А далі приманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Ото зараз призвав до себе всю старшину.

      – Чи є такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?

      – Є, князю. Живе над Дніпром.

      – Як же до нього приступити, щоб не образився та послухав?

      Ото сяк-так порадились да й послали до нього найстаріших людей. Приходять вони до його хати, одчинили помалу двері та й злякались. Дивляться, аж сидить сам Кожум'яка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кож; тільки видно, як коливає оттакенною білою бородою! От один з тих посланців: «Кахи!»

      Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь, трісь! Обернувся до них, а вони йому в пояс:

      – Отак і так: прислав до тебе князь із просьбою…

      А він і не дивиться, і не слухає: розсердився, що через них та дванадцять кож порвав.

      Вони знов давай його просить, давай його благати. Стали навколішки… Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голову.

      Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина:

      – Чи не послать нам іще молодших?

      Послали молодих – нічого не вдіють і тії. Мовчить та сопе, наче не йому й кажуть. Так розібрало його за тії кожі.

      Далі схаменувся князь і послав до нього малих дітей. Тії як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:

      – Ну, се ж уже для вас я роблю.

      Пішов до князя.

      – Давайте ж, – каже, – мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель.

      Обмотався коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, да й пішов до змія.

      А змій йому й каже:

      – А що, Кириле? Прийшов биться чи мириться?

      – Де вже мириться? Биться з тобою, з іродом проклятим!

      От і почали вони биться – аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так шматок смоли й вирве; що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій як вогонь горить – так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодитися трохи, то Кожум'яка вже й обмотавсь коноплями і смолою обсмолився. Ото вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою тільки луп, аж луна іде. Бились-бились – аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.

      А тут у дзвони дзвонять,

Скачать книгу