LITMIR.BIZ

Скачать книгу

батько змайстрував. Він батька не пам'ятав і гадав, що це батькова ложка. Боїться він залишати ступу вдома, щоб хто не вкрав, і тягне її за собою до лісу.

      Зайшли в дрімучий ліс, водять брати Івана й думають, що він десь відстане, а вони втечуть. Та Іван тягне за собою ступу і – ні кроку від них. Ходили-бродили, аж настала ніч. Напав страх на старших братів. Радяться, де ночувати. Каже Іван:

      – Лізьмо на дуба.

      Знайшли вони старого високого дуба і полізли. Старшим братам добре, бо вони голіруч, а Іван поки витяг свою ступу, то й північ прийшла.

      Чують – хтось іде лісом. А то йшли розбійники. Прийшли і розсідаються просто під тим дубом. Вогонь розіклали і вечерю готують. Поки варилося, гроші порахували і під дубом закопали.

      Запахла вечеря, а Іван шепоче:

      – Браття, я хочу їсти.

      – Тихше. Що будеш їсти?

      – Я маю пляшку молока.

      Почав пити, а потім каже:

      – У них вечеря скоро буде. Ліпше виллю на них це молоко, а вони подумають, що це чарівний дощ, повтікають.

      Іван почав лити молоко просто на якогось розбійника. А той розбійник був циган. Виставив язика, лиже молоко і примовляє:

      – Ой, який солоденький дощик іде!

      Розсердився Іван:

      – Браття, я кидаю татову ложку!

      – Йой, не кидай, Іване, бо погубиш нас! – просять брати.

      Не послухався Іван, як кине ступу, як почала вона трощити гілля, гриміти-дзвеніти, розбійники налякалися, покинули вечерю і – втікати. Та ступа якраз захопила циганову ногу. Пошкандибав циган, а Іван – на землю, піймав цигана, відтяв йому кінчик язика і відпустив. Циган наздоганяє розбійників, кричить: «Чекайте!» А в нього виходить так, що розбійникам здається: «Тікайте!» Чешуть розбійники, аж у вухах свистить.

      Іван собі сідає коло каші й гукає братам:

      – Досить вам на дубі сидіти! Ходіть вечеряти.

      Але брати бояться злізти.

      – Та чого боїтеся? Я маю татову ложку.

      Злізли таки брати, сіли коло вечері, а Іван копає яму під дубом. І викопав дуже багато грошей.

      Як настав день, брати набрали два мішки грошей і кажуть Іванові:

      – Будь тут. Ми віднесемо додому і повернемось по решту.

      А як ішли додому, порадилися, що по дурного не прийдуть, бо він може комусь похвалятися про гроші, та можуть їх засудити, що когось пограбували.

      А Іван сидить собі під дубом і далі копає. Викопав він собі золоту шаблю і дубельтівку. Озброївся і йде шукати друзів, бо братів як нема, так нема.

      Надбіг назустріч вовк, а Іван цілиться в нього:

      – Не убивай мене, – проситься вовк.

      – Як будеш моїм другом, то не вб'ю.

      – Буду твоїм другом.

      Ідуть вони з вовком, а надбігає лис. Прицілився Іван.

      – Не стріляй, Іване, – проситься лис.

      – Якщо будеш нашим другом, то ходи з нами.

      – Піду з вами.

      Далі зустріли вони ведмедя.

      – Якщо будеш нашим другом, то живим будеш, а ні – від кулі ляжеш.

      – Рахуйте мене своїм другом.

      Зустріли ще зайця. Вирішили убити його та пообідати.

      – Не убивайте, – проситься

Скачать книгу