LITMIR.BIZ

Скачать книгу

побратимам червоні стрічки на шиї зав'язати. Так звірі й пішли слідом за бричкою до палацу.

      Та дорогою міністр стяв Іванові голову, кинув його у канаву, а царівні сказав, що і її таке жде, коли вона не вийде за нього заміж. Мусила царівна поклястися, що батькові скаже, ніби міністр убив змія.

      Міністр повернувся, забрав усі голови і поїхав до палацу.

      А тим часом ішли звірі та й знайшли мертвого Івана у канаві. Зажурилися тяжко, а ведмідь каже:

      – Треба лише цілющої води, і він оживе. Але хто нам принесе її з-за синього моря.

      Каже лис:

      – Ходи зі мною, зайче. Я прикинуся неживим, а ти притаїшся коло мене. Як прилетять сороки мене клювати, то ти постарайся одну спіймати.

      Зловили сороку на полі, а вона почала скреготати-проситися. Лис каже:

      – Нічого злого тобі не зробимо, лише віднесемо до начальника.

      – А хто ваш начальник?

      – Ведмідь.

      Принесли її до ведмедя, він і каже:

      – Полети, сороко, за синє море і принеси нам живлющої-цілющої води, аби ми свого побратима оживили.

      – Прив'яжіть мені до лапочок пляшечки, і я полечу, – відповідає сорока. – Якщо через двадцять днів не повернуся, то знайте, що я море не перелетіла.

      Бігає заєць дивитися, чи ще весілля не почалося у царському палаці: якраз на двадцятий день цар призначив.

      Пройшло дев'ятнадцять днів, лис і каже:

      – Треба приготувати яку їжу, бо сорока голодною прилетить.

      Пішов вовк у село і приніс ціле порося.

      А надвечір побачили всі, що сорока летить. Летить та скрегоче, бо дуже їсти хоче.

      Відв'язали звірі пляшечки з цілющою-живлющою водою і кажуть:

      – Оце порося, сороко, – твій обід. А ми беремося до роботи.

      Підняли вони Іванову голову, вилили води на неї, на тулуб і – зрослося. Дали води Іванові ще й випити, а він каже:

      – Що мені з того, що я живий, коли зброї не маю.

      – Буде твоєю і зброя, і царівна, – відповідає ведмідь. – Пиши листа.

      Написав Іван листа, заєць взяв його в зуби, і разом пішли до палацу. Зупинилися коло брами, а заєць із листом переліз через дірочку в паркані і став під вікном. Царівна заплакана у вікні сиділа. Побачила вона зайця і по стрічечці червоній, якою колись шиї всім Івановим побратимам перев'язувала, впізнала.

      Відчинила вікно – і заєць скочив до палацу.

      Прочитала вона Іванового листа і заплакала з радості.

      Але приходить цар і каже до шлюбу збиратися. Тоді царівна мовить:

      – Ні, тату, не цей мене від смерті врятував, за якого хочеш віддати, а той, що під брамою з друзями стоїть.

      Наказав цар привести Івана до палацу. Міністр як побачив його живого, то каже:

      – Я маю знаки, що вбив змія.

      І приносить дванадцять голів.

      Подивився Іван на ті голови та й каже:

      – Всяка звірина на світі має язик.

      Тоді виймає з кишені дванадцять язиків і показує цареві.

      Подивилися на зміїні пащі – справді язики відтяті.

      Питає цар у дочки, як було. А вона все розповіла. Тоді він говорить:

      – Віддаю

Скачать книгу