LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сріблястий голос, який підхопили десятки інших жіночих голосів:

      Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?

      Чия ж то дівчина розпустила коси?

      Вона незчулася, як усе закінчилося. Але хор продовжував виводити на два голоси тужливу пісню про тополю. Євка не могла більше стояти на ногах і важко опустилася на розпанахані ще в лісі коліна, сідаючи на витоптану траву. Усі якось дивно дивилися на неї, і Євка ніяк не могла взяти до тями, що ж дивного було в їхніх поглядах.

      А малий Ярема тепер ридав, навіть не прикриваючись, лише винувато зиркаючи на Євку. Вона усміхнулася йому ледь помітно, кутиком вуст, і похитала головою. Він схлипнув ще раз і перестав плакати, мужньо шморгаючи носом.

      Хор доспівав.

      – У нас же свято, що ви розвели тут бабську печаль. Де музики? Чого не граєте? – гримнув пан Вітовський.

      Знову заграла басоля, защебетала скрипка.

      – Семене, ну ж бо, обережно перенеси її до мене в хату, – наказала тітка Кальопа, блискаючи очима й кидаючи палючий погляд на пана. – Чи ти вже п’яний, Семене? Тьху, батько називається. Хлопці, хто тверезий? Понесіть її. Та не торкайтеся спини! Стешко, неси свіжу сорочку!

      – Та де я на таку чортову дитину сорочок напасуся! – крикнула Євчина матір, спльовуючи собі під ноги. – Оце мамці дісталася нагорода на старість. Треба було її тоді в полі забути й не вертатися!

      Знахарка

      Євка вперше була в Кальопиній хаті, хоча стільки разів проходила повз її двір. Дівчину поклали животом донизу на стіл, підстеливши чистий рантух.

      Сестри принесли сорочку, дали напитися води.

      – Усе, ідіть далі святкувати! Я сама розберуся, – скомандувала Кальопа, виганяючи з хати жінок і дівчат.

      Вона зняла просяклу кров’ю сорочку та заходилася промивати рани.

      – Не бійся. Я трохи знаюся на травах. Скоро не болітиме.

      – Та я і не боюсь, – тихенько відповіла Євка.

      Невже ця горда жінка, від одного вигляду якої в Євки завше дрижали коліна, і справді сама взялася за її лікування? Вона співала їй і навіть посміла забрати з-під самісінького панського носа… Чому ж Євка раніше остерігалася знахарки? Можливо, тому, що таємно завжди хотіла бути, як вона?

      – А ти, як кластимеш свої трави, розказуй, що робиш, – раптом осміліла дівчина. – То і я знатиму наступного разу, як себе вилікувати.

      – Ач яка! – плеснула руками по колінах тітка, хитрувато мружачись. – То ти ще не раз збираєшся скуштувати батога? Більше про таке навіть не думай! Добре, що Богдан, той пахолок, упівсили бив. А якби на повну? То б уже й не жива була.

      – Тітко Кальопо, – підвелася на ліктях Євка. – А чого всі на мене так дивилися? Наче вперше бачили.

      – Ну, то може, і вперше. Усі чекали, що ти почнеш звинувачувати інших, розплачешся чи почнеш просити милості в господаря.

      – Не знаю, – знизала плечима Євка. – А що б змінилося, якби я просила пощадити?

      Тітка Кальопа похитала головою.

      – Отож нічого. То навіщо марно витрачати сили та ще й принижуватися перед цими панами. Якщо схочу, зможу й ввечері поплакати, коли

Скачать книгу