Пісня Сюзани: Темна Вежа VI - Стивен Кинг Темна вежа

Скачать книгу

малюка… а мене, мене майже випхали з цього тіла, і мені… мені насрати на нього.

      Якась жінка з дитячим візком (той виглядав божественно легким, порівняно з полишеним Сюзанною інвалідним кріслом) кинула знервований погляд у бік жінки на лаві і ледь не бігом поспішила зі своєю дитиною подалі.

      – Отже, – весело вигукнула Детта. – Гуляймо прямо тут, заперечень нема? Гарна погода для балачки. Ти мене чуєш, мамуню?

      Ані слова у відповідь від Мії, нічиєї дочки і матері одного. Детта цим не переймалася, її вищир тільки поширшав.

      – Ти мене чуєш, от і гаразд; ти чуєш мене гарнесенько. Тож давай-таки строха побалакаєм. Давай потеревенимо. У нас палавер.

      ЗАСПІВ:

      Комала-ком-ле,

      Що ти мені робиш тута за балет?

      Як не скажеш мені прямо зараз,

      Буде тут же тобі вельми зле.

      ВІДСПІВ:

      Комала-ком-чотири.

      Удар в мене, як удар сокири.

      Як почуєш, що роблю я з отакими, як ти,

      То жахнешся тому навіть йняти віри.

      П’ятий куплет

      Черепаха

ОДИН

      Мія сказала:

      – Балакати буде легше… а також все буде швидше і чесніше, якщо ми робитимемо це сам на сам.

      – Яким це чином? – спитала Сюзанна.

      – Ми перенесемо палавер до замку, – відповіла Мія. – До Замку-на-Хаосі. В бенкетну залу. Ти пам’ятаєш бенкетну залу?

      Сюзанна кивнула, проте невпевнено. Її спогади про бенкетну залу лише нещодавно відновилися, а отже, залишалися неясними. Та вона й не шкодувала за ними. Мія там годувалася… ну, доволі пожадливо, якщо не сказати більше. Вона їла з багатьох тарілок (здебільшого беручи їжу пальцями), й пила з багатьох склянок, і говорила до багатьох фантомів багатьма позиченими голосами. Позиченими? Який там чорт позиченими – краденими. Два з них Сюзанна надто добре знала. Один – знервований і доволі пиндючний – був «світським» голосом Одетти Голмс. Другий – «мені-на-все- начхати» – гарчанням Детти.

      Схоже було, що злодійка Мія хоч чимось поживилася у кожному куточку особистості Сюзанни, і якщо вже повернулася завжди роздратована й готова будь-кому в сраку вгризтися Детта Волкер, то завдячувати цьому треба великою мірою саме цій непроханій чужинці.

      – Стрілець мене бачив там, – сказала Мія. – І хлопець теж. – А потім після паузи: – Я їх обох знала раніше.

      – Кого? Джейка і Роланда?

      – Атож, обох.

      – Звідки? Коли? Як тобі це…

      – Тут ми не можемо балакати. Прошу. Давай підемо десь, у більш приватну обстановку.

      – Десь, де є телефон, ти це маєш на увазі? Щоб твої друзі могли тобі подзвонити?

      – Відомо мені дуже мало, Сюзанно з Нью-Йорка, та хоч би як його не було замало, гадаю, тобі варто послухати.

      Сюзанна визнала її правоту. І хоча їй не хотілося, щоб Мія це зрозуміла, вона також воліла б якнайшвидше забратися з Другої авеню. Звичайному перехожому плями на її сорочці можуть здатися кавою або кремом, але сама Сюзанна

Скачать книгу