LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вас немає нікого підхожого? Якщо забажаєте, щоб я була присутньою, то з радістю виконаю цю роль.

      – Це все тому, що я… – вона вказує на свою ключицю. Понурює голову. – Ви хочете намалювати ось це?

      – Що? – нарешті висловлюється Луї. У нього мудрий, низький і тягучий голос. – Ні! Ви просто цікава. Володієте певною величавістю. Ваше обличчя викликає захват і водночас бентежить. А ваше волосся! Я певен, що навіть цілий рій шпильок не впорався б із ним. Просто надзвичайно.

      Вона вся тремтить, не знаючи, сприймати це як лестощі чи як образу. Намагається зосередитися на бутербродах.

      – До того ж я впевнений, що ви будете бездоганною королевою. Ні, ви і є справдешньою царицею.

      У діалог вклинюється Клариса:

      – Бачте, він працює над однією картиною, що зветься «Ув’язнення Ґіжмарової королеви». Іноді Луї занадто поринає у свої ідеї. Він забуває, що не всі ми поділяємо його ентузіазм стосовно середньовічних ле 13. Якщо коротко, – вона закочує очі, а від повторення завчених рядків її голос набуває монотонного звучання, – то королеву ув’язнив її ревнивий чоловік. Один чолов’яга на ім’я Ґіжмар зазнає кораблетрощі, однак зустрічає чарівну жінку й закохується в неї. Та їхній любові не судилося тривати вічно – про них дізнається король і виганяє того хлопчину геть. Проте жінка зав’язує йому сорочку у вузол, що здатна розв’язати лише вона, і він робить те саме із її сукнею… Усе правильно?

      Луї киває з набитим ротом.

      – А тоді вона втікає від чоловіка й опиняється у замку короля Меріадука, який намагається спокусити її, проте марно. Згодом вона випадково зустрічає Ґіжмара на турнірі й доводить, хто вона насправді, розв’язавши вузол на його сорочці – гадаю, це найменше, що вона там зробила, – його війська оточують замок короля Меріадука, і Ґіжмар визволяє свою кохану. Як тобі така переповідка, Луї?

      – Згодиться, – каже він, вистукуючи кожен склад нігтями. – Тож ми з’явилися тут, щоб урятувати вас від короля Меріадука.

      – Кого-кого?

      Луї пирхає.

      – Від тієї сивої мегери із ротом, зціпленим, ніби псячий зад.

      – О! Пані Солтер, – Айріс ховає сміх за кашлем. Вона глядить на Луї, а тоді стиха, майже пошепки каже:

      – Ви можете навчити мене малювати?

      – Навчити вас?

      Шпичаки його скептицизму врізаються в її боязку невпевненість. Вона встає.

      – Мені пора. До того ж я вже запізнююся зі своїм дорученням. Спасибі за чай…

      – Залиштеся ще трохи, – просить він, протягуючи руку. Його пальці торкаються її м’якого зап’ястя, оголеного між рукавом і рукавичкою.

      Від такого зухвальства вона торопіє. Рвучко забирає руку.

      – Послухайте, вибачте за це, але вся ця ситуація доволі проста. Ви повинні бути моєю королевою.

      – Повинна бути вашою королевою?

      Він пропускає запитання повз вуха.

      – Я зрозумів це одразу ж, тільки-но вас побачив.

      Вона відчуває, як її роздратування зростає.

      – Що ж, а коли я вас побачила, то одразу ж зрозуміла, що ви страшенно

Скачать книгу