Скачать книгу

-удівілся Жаба і простягнув, дратуючи мордою трупа, до в'ялої пиці Клавдії.

      – Уой бай! -дёрнулась бабка і, відстрибнувши на зад, насолода на свій неосяжний зад прям на цвях сто п'ятидесятого розміру довжини в міліметрах, що стирчить з дошки, кинутої нею самою раніше. В зобу дихання в сперло…

      – Ха, що я говорив?! що жопой посаджу тебе на кол. -заржал Ідот.

      І на привітні Ідотови слова, бабуля гаркнула у все старе горло.

      – Пішов на хутір, бабусь ловити. -взбесілась стара і, піднявши ліву поранену сідницю, видерла прибиту дошку до тіла. Гвоздь був іржавий і з рифленою поверхнею як у пилки. З кінця капнула кров. Клавка оглянула його з усіх боків і, відчувши біль, сильно закричала.

      – Що іржеш, ублюдок? -заридала вона і жбурнула дошку з закривавленим цвяхом в Ідота. Той ухилився і почав тікати. В догонку полетіли і цеглини, пущені в слід. Один з каменів потрапив кутом по потилиці пацану. Той впав і засмикався.

      – Ти що, гониш? -іспугался Жаба.

      – Ні що, чи не здохне. -успокоілась бабка Клавка і слюнями помазала рану. Ідот трохи пізніше став хитаючись і присів поруч, тримаючись обома руками за хворе місце.

      – Я тебе грохну. -в підлогу голоси прогундел Ідот.

      – Про? Дивіться! У неї в череві згорток з мішковини. -Жаба витягнув з живота кішки цей згорток і показав всім.

      – Розверни його -попросіл сумний Ідот.

      – Може там брюлики? -предположіла, яка забула біль бабка Клавка. -А ти, Щиголь, йди, працюй. -рявкнула вона на Ідота. -твоя прізвище Мухін і ти пролітаєш над частках від скарбу, як муха над Парижем.

      – Та що ти говориш? А може ти підеш на хрін, А? -на їхав Ідот. -Зараз як вдарю по циці!

      – Еее, хороший! -рикнул Жаба.– Бузу припиняйте обидва. Хочете, щоб пент відібрав? Ділимо на трьох.

      – Во! А це уважуха тобі Жаба. Вибач. Я не зовсім розуміють тебе … -обрадовался пріблатнённий Ідот.

      – Прощення не проси, я не красна дівиця. Ти не зрозумів інше. Половина мені і половина нам.

      – З чого це заради? -возмутілась бабка.

      – З того! -оскалілся Жаба. -Я б міг взагалі один все забрати.

      – І як це, якщо тут ввечері всіх доглядають, а ти взагалі тут живеш без виходу?

      – Так хороший вам кусатися, старички. Розкривай, а то може там взагалі ні хрена стоїть. -вступілся Ідот. -І овчинка вичинки не варта.

      Жаба подивився на співвласників скарбу і розірвав без праці гнилу мотузку і став повільно розкривати згорток. Очевидці на сторожа.

      – Хе, пляшки. Глиняні…

      – Шкаліков…

      – За сто мілілітрів кожен…

      – Шість штук…

      – А що написано?

      – О, вони запечатані?!

      – Пробкою. Старовинні, напевно…

      – А що написано, дай подивитися? -Ідот спробував взяти один шкалик.

      – Чи не трошь, нелюд! -шлёпнула по руці бабка пацана.

      – Ах, ти ссука … -взорвался Ідот і пхнув бабка Клавку.

      – Хорош, кажу! -сказал Жаба і взяв один сто міліметровий шкалик. Очистив етикетку про свої груди і знову придивився … -Що то не по-російськи…

      – Дай

Скачать книгу