LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Айнштайн каже: «Я хочу знати думки Бога», він не думає про ту надприродну істоту, яку, можливо, уявляє собі священик. Айнштайн просто у такий спосіб виражає своє бажання збагнути засади реальності. Всесвіту притаманна одна дивовижна властивість: він має сенс. Ми можемо вивчати, що відбувається з матерією за різних умов і знаходити приголомшливі закономірності, які, здається, завжди справджуються. Коли всі сумніви в реальності цих закономірностей зникають, ми називаємо їх «законами природи».

      Чинні закони природи дуже цікаві, а ще цікавіше, що вони взагалі є. Закони, відкриті на сьогодні, наділені точною й математичною формою. Фізик Юджин Віґнер був так захоплений цією ознакою реальності, що говорив про «неправдоподібну ефективність математики у фізиці». Наш Всесвіт не просто мішанина всіляких речей, кожна з яких навмання функціонує «на свій розсуд»; він є результатом дуже цілеспрямованої й передбачуваної еволюції фіксованих елементів матерії, вигадливо поставлений танець частинок і сил.

      Коли фізики метафорично висловлюються про Бога, вони просто піддаються прадавньому людському прагненню до антропоморфізму, себто бажанню наділити світ людськими рисами. «Думки Бога» – це метафора для «фундаментальних законів природи». Ми хочемо знати, що це за закони. Ба більше, ми хотіли би знати, чи могли б ті закони бути інакші. Себто, відкриті нами закони природи – це лише один набір із багатьох можливих варіантів чи наш світ насправді унікальний та особливий. Може, нам колись і вдасться, а може, й ні, знайти відповідь на це надскладне питання, але саме воно розпалює допитливість невтомних науковців.

      Друга причина, що змушує науковців піддаватися спокусі й апелювати до Бога, дещо приземленіша – це піар. Називати Гіґґсів бозон «частинкою Бога» може бути страшенно неточно, але це геніально з погляду маркетингу. Фізики вважають назву «частинка Бога» жахливою й огидною. Однак вона привертає увагу, і саме тому нею й надалі користуватимуться, навіть якщо кожен журналіст, що пише про науку, достеменно знає ставлення фізиків до цього терміна.

      Хоч-не-хоч, а слова «частинка Бога» таки привертають увагу. Після того як ця назва стала відомою, безперечно, її використовуватимуть усі, хто пробуватиме пояснити цю езотеричну концепцію широкому загалу, на чию увагу претендендує багато хто. Скажете, що ви шукаєте Гіґґсів бозон, і чимало людей перемикнуть на інший канал: може, сімейка Кардаш’ян4 знову щось натворила. А скажете, що шукаєте «частинку Бога», і люди хоч трішки послухають, про що ви розповідаєте. Кардаш’янів можна й завтра подивитися, вони ж нікуди не втечуть.

      Інколи такі яскраві назви завдають науковцям клопотів. 1993 року, коли Сполучені Штати ще планували збудувати Надпровідний суперколайдер, що мав би стати потужнішим за ВГК, Нобелівський лауреат Стівен Вайнберґ розповідав Конгресу про користь нової машини. У якийсь момент дискусія звернула в несподіваний бік.

      Гарріс Фавелл (конгресмен-республіканець від штату Іллінойс): Мені інколи

Скачать книгу