LITMIR.BIZ

Скачать книгу

красу просто так не винаймеш! – підтвердила деканша. – Я ж чому, Євгеніє В’ячеславівно, про тебе згадала? Наталя Володимирівна може твоїх діточок французької підучити. На вихідних візьметесь, Наталю Володимирівно?

      До кабінету зазирнули горобцями дві студентки, цвірінькнули й полетіли.

      Що, і це питання за неї вирішили? Співрозмовниці вже уклали угоду. Зрозуміти б лише, продають її чи купують. Наталя знову зашарілася.

      – Наталю Володимирівно, то як? Такого житла ви ж просто не знайдете. Це музей, а не квартира. Євгенія В’ячеславівна тепер за містом живе, від мене недалеко. А міська квартира в неї порожня стоїть.

      – Обіцяю лад і чистоту, – промимрила Наталя.

      – Добре, – купчиха простягла їй картку. – Домовились. Завтра заїжджайте, близько одинадцятої.

      Наталя запитально поглянула на начальницю.

      – Облаштовуйтесь, облаштовуйтесь, Наталю Володимирівно, – підтвердила та. – Завтра на роботу не виходьте, вважатиметься день приїзду.

      – Спасибі велике, Євгеніє В’ячеславівно, – зазирнувши у візитку, сказала Наталя.

      Прихисток був потрібен. Курінь із солом’яним дахом, комірчина з намальованим каміном, бляшана будка – жити десь треба. Заняття з дітьми не проблема, навіть корисно: підтримувати форму і мову не забувати.

      – От і чудово, – Валентина Степанівна розквітла, як сакура навесні,– хочете чаю з нами випити, Наталю Володимирівно?

      – Ні, дякую, – відмовилась та. – Треба комп’ютер налаштувати.

      – Як ви одразу вписались у роботу! – Валентина посварилася на неї пальцем. – Призвичаюйтесь, справа попереду велика.

      Наталя вислизнула в хол, видихнула, вдихнула знову.

      Круговерть студентів затопила її, вдарила у вуха пташиним щебетом, рипінням шкіри, переливами телефонних мелодій. Вона пересмикнула плечима – який віраж! Це бал, це вальс, її ведуть у танці, кружляють, її веде вмілий, легкий, як тореадор, партнер, злітає на ходу довге, до плечей, чорне волосся, сміються блискучі очі, рипить забутий усіма цвіркун – раз, два, три, раз, два, три: друзі, робота, житло. Як усе вдало складається!

      Вона влилась у студентський потік, потертою вівцею поскакала разом із молодими баранцями, серед яких час від часу зринали слиняві псячі морди в марлевих, на честь близького грипу, пов’язках.

      Доповідна записка

      У зв’язку зі збільшенням кількості агентів і згідно з кошторисом прошу утвердити збільшення облікових витрат на підтримку діяльності програми. Список додаю.

      З повагою – Г. О. Рибколов

      Наспів вечір. Темрява спливла з дна університетського подвір’я, зародившись у пругах асфальту, поглинула, не розжовуючи, золоті спалахи вікон, обслинила берести, – так, мабуть, берести, – що перекреслювали стіну до третього поверху, доповзла до площин дахів. Із дверей вислизнули останні студенти, розпороли тишу сміхом, луною чужих жартів, зникли за рогом будівлі. Листя берестів стрепенулося їм услід, пожвавішало, може, повернеться світло, повернуться

Скачать книгу