ТОП просматриваемых книг сайта:
Карта днів. Ренсом Риггз
Читать онлайн.Название Карта днів
Год выпуска 0
isbn 9786171263178
Автор произведения Ренсом Риггз
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Спинись! – крикнула мама, перервавши врешті-решт мою розповідь. – Я більше не можу це чути!
– Але ж це правда, і якби ви лиш вислухали мене…
Вона скинула покривала та вистрибнула з ліжка.
– Ми почули достатньо! І ми вже знаємо, що сталось. Ти дуже горював за своїм дідусем. І ти таємно перестав уживати ліки, – виклала вона сердито, походжаючи туди-сюди. – За порадою одного шарлатана ми відправили тебе на інший кінець світу та в найбільш невдалий час, і там у тебе стався нервовий зрив! Тобі нема чого соромитись, і ми повинні глянути на цю ситуацію чесно. Окей? Ти не зможеш постійно прикриватися цими… історіями.
У мене було таке відчуття, наче мені дали ляпас.
– Ви не волієте дати мені жодного шансу.
– Ти мав їх уже сотню, – відповів тато.
– Ні. Ви ніколи мені не вірили.
– Ну звісно ж, ні, – озвалася матуся. – Ти самотній хлопчик, котрий утратив дорогу тобі людину. І тоді ти зустрічаєш тих дітей, котрі є такими ж… «особливими», яким був твій дідусь. І тільки ти їх бачив? Тут і без психіатра все ясно. Ти вже з двох років дружив із вигаданими друзями.
– Я б не сказав, що я єдиний, хто їх бачив, – відповів я. – Ви теж бачили їх учора ввечері на під’їзній алеї.
На мить мені здалося, що в моїх батьків був такий вигляд, наче вони побачили привида. Можливо, події вчорашнього вечора в їхніх головах до цього моменту були заблоковані. Таке іноді може траплятись, коли якась окрема подія аж настільки не співвідноситься з концепцією реальності якоїсь окремої людини.
– Про що ти кажеш? – запитала матуся тремтячим голосом.
Здавалось, нічого вже не залишалося, крім як познайомити їх із моїми друзями.
– Хочете їх побачити? – спитав я. – Знов?
– Джейкобе, – вимовив батько загрозливим тоном.
– Вони тут, – сказав я. – Клянусь, вони безпечні. Лиш… спокійно, окей?
Я відчинив двері та впустив до кімнати Емму. Вона тільки й устигла що сказати «привіт, пане та пані Портман», як моя матуся заверещала.
До кімнати увірвалися пані Сапсан та Бронвін.
– Що сталось? – спитала пані Сапсан.
Моя матуся сильно відштовхнула її – по-справжньому таки відштовхнула пані Сапсан: «Геть. ГЕТЬ!» Я бачив, що Бронвін ледве стримала себе, щоб не вхопити мою матусю та не запустити нею в стіну.
– Меріен, заспокойся! – гукнув тато.
– Вони тебе не скривдять! – вигукнув і я.
Я спробував схопити її за плечі, але вона вирвалась із моїх обіймів та рвонулась із кімнати.
– Меріен! – знову гукнув мій тато. Але, коли він спробував побігти за нею, Бронвін схопила його за руки. А він був іще надто слабкий після дії пилу, щоб із нею битися.
Я помчав за матусею сходами вниз. Вона забігла на кухню та схопила ніж для м’яса. Тут зі сховку повиходили й інші дивні та – оскільки вона, ставши спиною до холодильника, розмахувала ножем – обступили її з усіх боків, на достатній віддалі від її зброї.
– Спокійно,