ТОП просматриваемых книг сайта:
Тримайся за повітря. Марія Ткачівська
Читать онлайн.Название Тримайся за повітря
Год выпуска 2018
isbn 9786171263895
Автор произведения Марія Ткачівська
Жанр Современные любовные романы
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Для Соломії Наталка була свіжим вітром. Роки не завжди беруть із собою дитячу дружбу в доросле життя. Та доросле життя відкриває нові грані, не збагнені в дитинстві.
Удома вони часто-густо сиділи до опівночі й теревенили, починаючи від крему для нігтів, новинок моди й завершуючи пісками Аризони. Соломія світилася по-своєму: дім пройнявся дитячим сміхом. Їй іноді навіть не хотілося, щоб Наталя переїжджала. От тільки в неділю бракувало затишку та рівноваги.
Вряди-годи Наталя вибиралася «на каву» з шефом. Василь Степанович «розпогоджувався», хоча на роботі з’являвся не частіше, ніж досі. Наталчиних дітей іноді глядів Андрій. «Важливо – вчасно поділити обов’язки», – всміхалася Наталя. Андрій приятелював із дітьми. Він навіть розповідав їм усілякі історії, читав казки, трохи навчав малювати.
Тільки одне слово «відпустка» піднімало настрій. Але цього року все виглядало по-іншому: Соломія мала їхати з Оксаною на лікування. (Та теж не може завагітніти.)
– Ідея посвяткувати – завжди геніальна!
– То чому ж ми останнім часом так рідко святкуємо? – глянув на Оксану Сашко Берег, ревнитель усіляких оказій.
– Те ж самісіньке можу запитати в тебе!.. – примхливо глянула на нього Оксана. – Туга за тими часами. Важливо знайти причинця або причину! «Еліс! Кто такая Еліс і ґдє ана жівьот», – затягнула високим голосом.
У їхній компанії не любили панькатися з помпезними столами. Головне, щоб було багато солодкого і добре вино. Раніше дівчата пили лікери: кавовий, «Cherry» чи «Амаретто», а чоловіки – бренді «Наполеон», яке можна було придбати в кожній добрій пивничці чи гастрономі. Для святкувань у «безалкогольні» андроповські та горбачовські часи не відмовлялися від міцненького пшеничного чи бурячкового самогону, який Сашко завжди привозив у трилітрових слоїках із села. (У таких справах його дідусь був чималий віртуоз.) Куплену на талони «Московську»3 доводилося тримати як «тверду валюту», припасаючи для вирішення «невирішувальних» справ.
Та той час уже давно минув. При теперішньому асортименті – лиш би гроші! Оксана найбільше любила «Токайське», Соломія з Надією – щось на кшталт «Шепоту монаха» чи «Кадарки», іноді будь-яке молдовське, лиш би червоне. Сашко пив сухі білі вина, а про Наталчин смак не дуже турбувалися: «Вона у нас заморська дама. На наше не звикла», – глузувала Оксана, та тільки перед Сашком. Для Наталки взяли на вар’ята «Сонце в бокалі». «Назва підходяща!» – заливалася сміхом Оксана, ще не ковтнувши й краплі. Андрій питиме «Десну». Крім того, у Соломії було достатньо всякої всячини у барі. Вони не належали
Сорт горілки.