LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Вона зітхнула й гидливо подивилася на засохлий бордовий відбиток на шортах.

      – У неї пішли місячні. Вперше. У душовій.

      Мортон знову кахикнув. Його щоки порожевішали. Аркуш, яким він підмітав, почав гребти попіл ще швидше.

      – Хіба вона не надто, гм…

      – Доросла, як на перший раз? Так. Саме тому для неї це було так травматично. Але я не розумію, чому її мати… – Ця думка урвалася й вилетіла з голови. – Мені здається, Морті, що я дала ситуації не дуже добру раду, але я не розуміла, що відбувається. Вона думала, що зараз стече кров’ю і помре.

      Він гостро на неї подивився.

      – Не думаю, що півгодини тому вона взагалі знала про існування менструацій.

      – Подайте мені отой віничок, міс Дежарден. Так, саме той. – Вона простягла йому віничок із написом «Чемберленські меблі й товари для дому. Підмете й не підведе» на ручці. Він почав змітати купку попелу на папірець. – Здається, все одно треба пройти пилососом. Бідолашний килим. Я думав, що попільниця стояла далі від краю. Деякі предмети падають так, що тільки стоїш і дивуєшся. – Він ударився головою об стіл і рвучко випростався. – Мені важко повірити, що дівчина в нашій або будь-якій іншій старшій школі може провчитися три роки й не мати жодного уявлення про факт менструації, міс Дежарден.

      – А мені ще важче, – сказала вона. – Але я можу пояснити її реакцію тільки так. До того ж вона завжди була для всіх мішенню.

      – Гм. – Він склав аркуш і зсипав попіл і недопалки у смітник, а тоді обтер долоні. – Здається, я її згадав. Вайт. Донька Марґарет Вайт. Тепер мені трохи легше в це повірити. – Він сів за стіл і винувато всміхнувся. – Їх же так багато. Десь після п’ятого року вони всі починають зливатися в один груповий образ. Починаєш називати хлопців іменами братів і все таке. Це важко.

      – Аякже.

      – От заждіть, коли пробудете в оцьому двадцять років, як я, – понуро сказав він, дивлячись на свій кров’яний набряк, – якась дитина здасться знайомою, а виявиться, що її батько вчився у вас на першому році роботи. Марґарет Вайт випустилася ще до мене, і я за це буду довіку вдячний долі. Вона сказала місіс Бісент, земля їй пухом, що Господь заготував для неї особливе місце в пекельному полум’ї, бо та переказувала дітям Дарвінове уявлення про еволюцію. За час навчання в школі її двічі відлучали від занять – одного разу за те, що побила однокласницю сумочкою. Подейкують, ніби Марґарет побачила, як та однокласниця курить цигарку. Отакі специфічні релігійні погляди. Дуже специфічні. – Його джонвейнівський вираз обличчя раптом злущився. – Інші дівчата. Вони справді з неї сміялися?

      – Гірше. Коли я увійшла, вони кричали й кидалися в неї прокладками. Кидали, як… як банани мавпі.

      – Ох. Ой лишенько. – Джон Вейн зник. Містер Мортон вкрився багрянцем. – Пам’ятаєте їхні імена?

      – Так. Не всі, але дехто з них може виказати інших. Здається, ватажком була Крістіна Гарґенсен… як завжди.

      – Кріста і її Мортімери Снерди2, – пробурмотів Мортон.

      – Так. Тіна Блейк.

Скачать книгу