LITMIR.BIZ

Скачать книгу

дверима тривали уроки.

      Крики Керрі нарешті урвались, але вона продовжувала схлипувати з розміреною регулярністю. Дежарден нарешті примостила прокладку власноруч, витерла дівчину вологими серветками й одягла на Керрі її просте бавовняне спіднє.

      Вона двічі намагалася пояснити банальні факти про менструацію, але Керрі притискала долоні до вух і продовжувала плакати.

      Коли вони ввійшли до приймальні, містер Мортон, заступник директора, квапливо вийшов їм назустріч. Біллі де Луїс і Генрі Треннант, двійко хлопців, що на стільцях чекали нотації через прогул французької на першому уроці, витріщилися на них.

      – Заходьте, – жваво сказав містер Мортон. – Прошу, заходьте. – Через плече міс Дежарден він зиркнув на хлопців, які глипали на кривавий відбиток долоні на її шортах. – На що це ви дивитесь?

      – На кров, – сказав Генрі з невинним подивом і всміхнувся.

      – Дві години позакласних занять, – рубонув Мортон. Він глянув униз, на кривавий відбиток, і моргнув.

      Зачинивши двері, він почав перебирати папірці у верхній шухляді письмового столу в пошуках шкільного бланка про нещасний випадок.

      – Як ти почуваєшся, гм…

      – Керрі, – підказала Дежарден. – Керрі Вайт. – Містер Мортон нарешті відшукав потрібний бланк, на якому виднілася величезна пляма від кави. – Містере Мортон, він вам не знадобиться.

      – Я так розумію, це сталося на батуті. Зараз ми просто… Не знадобиться?

      – Ні. Але я вважаю, що Керрі сьогодні треба звільнити від решти уроків. Вона пережила дещо страхітливе. – Її очі подали сигнал, котрий він уловив, але не зміг витлумачити.

      – Так, добре, як скажете. Гаразд. Добре. – Мортон засунув бланк у шухляду й закрив її з розмаху, забувши витягти палець. Він крекнув. Підтанцювавши до дверей, ривком їх відчинив, зиркнув на Біллі й Генрі і гукнув: – Міс Фіш, випишіть, будь ласка, форму на звільнення від уроків. Керрі Райт.

      – Вайт, – сказала міс Дежарден.

      – Вайт, – погодився Мортон.

      Біллі де Луїс зареготав.

      – Тиждень додаткових занять! – проревів Мортон. Під нігтем прибитого пальця набирався кров’яний пухир. Боліло до сказу. Розмірене монотонне рюмсання Керрі не стихало.

      Міс Фіш принесла жовтий бланк на звільнення від уроків, і Мортон срібним кишеньковим олівцем нашкрябав на ньому свої ініціали, скривившись від тиску на забитий палець.

      – Тебе підвезти, Кессі? – спитав він. – Ми викличемо таксі, якщо треба.

      Вона похитала головою. Він з огидою помітив велику бульку зеленого слизу, що надималася на її ніздрі. Мортон подивився через її голову на міс Дежарден.

      – Я впевнена, що вона зможе дістатися додому, – сказала та. – Керрі всього лиш треба дійти до Карлін-стріт. Свіже повітря їй допоможе.

      Мортон віддав дівчині жовтий бланк.

      – Тоді, Кессі, можеш іти, – великодушно сказав він.

      – Я не Кессі! – раптом закричала вона.

      Мортон відсахнувся,

Скачать книгу