Скачать книгу

свій складний, багатогранний набір цілей. Вона чутлива не лише до фінансових питань, але й до стосунків. Вона дбає не лише про клієнтів, але й про працівників61.

      Фокус та пріоритети

      Під час Залицяння компанія зосереджена на питання, чому треба це робити; у Ранньому дитинстві – що робити. На стадії Активного зростання фокус зміщується на те, що ще робити, а в Юності організація на болючому досвіді вчиться, чого не робити. Компанії в Розквіті знають, що робити і чого не робити. Організації в Розквіті знають, чому (і чому не), що (і що не), коли (і коли не), як (і як не) робити. Вони ухвалюють рішення із самовладанням та душевним спокоєм. Вони не схожі на немовлят. Вони ніколи не вдаються до поведінки за принципом «спочатку стріляй – спитаєш потім». Вони не змінюють напрямок так, як це роблять організації на стадії Активного зростання, – хаотично й щомиті. Вони не потерпають від паралічу, який спричиняє внутрішня боротьба Юності. Їх також не мучить нескінченна бюрократична неспроможність корпорацій на етапі старіння. Коли б вони не ухвалювали рішень, здається, у них є увесь час на світі. Вони здійснюють свої операції «beheshket u bebitha», що буквально означає «спокійно та впевнено», як радить Біблія усім вірянам.

      Компанії на стадії Розквіту, як і компанії на стадії Активного зростання, заробляють гроші та зростають. Але вони не однакові:

Компанії, що активно зростають, можуть сказати вам, як і чому вони заробили гроші. Компанії у Розквіті можуть сказати вам, як і чому вони збираються заробити гроші

      І вони заробляють.

      У компаній на стадії Активного зростання відхилення реальних показників від бюджету (в кращий чи гірший бік) завжди значні (точніше, значні тоді, коли в них є якісь бюджети).

      Компанії у Розквіті мають амбітні бюджети, але відхилення реальних показників від бюджету – в межах передбачуваних і прийнятних коливань. Організація у Розквіті має візію та агресивність компанії, що активно зростає, а також набуту під час Юності контрольованість, яку забезпечує прогнозоване втілення планів.

      Функціональні системи та організаційна структура

      Тут я хочу наголосити на слові «функціональні». Системи, що слугують своїм цілям, функціональні, а отже, результативні. Не всі системи не в усіх організаціях і не завжди функціональні.

      Юні компанії стають некерованими через завелику кількість систем та паперової роботи. Деякі з цих процесів переживають час незалежно від своєї функціональності. Тактичні рішення із плином часу за замовчуванням стають політиками: ніхто не ставить під сумнів їхню обґрунтованість. Зі зміною умов ці процеси виявляються непотрібними. Вони не слугують тим цілям, яким мають слугувати, для обслуговування яких були розроблені. Або стають нефункціональними, заважаючи бажаним процесам ухвалення рішень. На стадії Розквіту компанії врегульовують свої процеси, інтегруючи їх у функціональні системи. Організаційну структуру нарешті погоджено:

Скачать книгу


<p>61</p>

Див. дисертацію Лінна Ричарда: The Heart of Knowledge: The Epistemology of Relationships (Ph.D. Thesis-Santa Barbara, CA: The Fielding Institute, 1998), де представлено опис «відносного знання» та його впливу на зростання й розвиток систем.