LITMIR.BIZ

      Схаменіться! будьте люди,

      Бо лихо вам буде.

      Розкуються незабаром

      Заковані люде,

      Настане суд, заговорять

      І Дніпро, і гори!

      І потече сторіками

      Кров у синє море

      Дітей ваших… і не буде

      Кому помагати.

      Одцурається брат брата

      І дитини мати.

      І дим хмарою заступить

      Сонце перед вами,

      І навіки прокленетесь

      Своїми синами!

      Умийтеся! образ Божий

      Багном не скверніте.

      Не дуріте дітей ваших,

      Що вони на світі

      На те тілько, щоб панувать…

      Бо невчене око

      Загляне їм в саму душу

      Глибоко! глибоко!

      Дознаються небожата,

      Чия на вас шкура,

      Та й засядуть, і премудрих

      Немудрі одурять!

      Якби ви вчились так, як треба,

      То й мудрость би була своя.

      А то залізете на небо:

      «І ми не ми, і я не я,

      І все те бачив, і все знаю,

      Нема ні пекла, ані Раю.

      Немає й Бога, тілько я!

      Та куций німець узловатий,

      А більш нікого!..» – «Добре, брате,

      Що ж ти такеє?»

      «Нехай скаже

      Німець. Ми не знаєм».

      Отак-то ви навчаєтесь

      У чужому краю!

      Німець скаже: «Ви моголи».

      «Моголи! моголи!»

      Золотого Тамерлана

      Онучата голі.

      Німець скаже: «Ви слав’яне».

      «Слав’яне! слав’яне!»

      Славних прадідів великих

      Правнуки погані!

      І Коллара читаєте

      З усієї сили,

      І Шафарика, і Ганка,

      І в слав’янофіли

      Так і претесь… І всі мови

      Слав’янського люду —

      Всі знаєте. А своєї

      Дас[т]ьбі… Колись будем

      І по-своєму глаголать,

      Як німець покаже

      Та до того й історію

      Нашу нам розкаже, —

      Отойді ми заходимось!..

      Добре заходились

      По німецькому показу

      І заговорили

      Так, що й німець не второпа,

      Учитель великий,

      А не те, щоб прості люде.

      А ґвалту! а крику!

      «І гармонія, і сила,

      Музика, та й годі.

      А історія!.. поема

      Вольного народа!

      Що ті римляне убогі!

      Чортзна-що – не Брути!

      У нас Брути! і Коклеси!

      Славні, незабуті!

      У нас воля виростала,

      Дніпром умивалась,

      У голови гори слала,

      Степом укривалась!»

      Кров’ю вона умивалась,

      А спала на купах,

      На козацьких вольних трупах,

      Окрадених трупах!

      Подивіться лишень добре,

      Прочитайте знову

      Тую славу. Та читайте

      Од слова до слова,

      Не

Скачать книгу