LITMIR.BIZ

      Замість прологу

      Для початку я маю дещо вам пояснити: моє серце не на місці. Так само як і мій шлунок, моя печінка та селезінка. Усі мої внутрішні органи розташовуються не з того боку, якраз там, де їх не має бути. Я – людина навпаки, примха природи. Серце семи мільярдів людей на планеті – з лівого боку. Моє – з правого. Вам не здається, що це знак?

      Серце моєї сестри розташоване як треба. Вона досконала, цілком і повністю. Я – дзеркальне відображення своєї близнючки, її темний бік, її тінь. Вона правильна, а я – ні. Вона правша, а я пишу лівою. Італійською «лівий» – sinistra[1]. Отже, я – злосестра. Бет – янгол, а хто ж тоді я? Поміркуйте над цим…

      Цікаво, що зовні нас не відрізнити. На поверхні ми однаковісінькі близнючки, але зазирни під шкіру – і до кінця днів не оговтаєшся. Спостерігайте із побожним трепетом, як випадають переплутані кишки і причеплений не з того боку шлунок. І не кажіть, що я не попереджала. Видовище не з приємних.

      Якщо хочете знати, ми однояйцеві. Зигота Бет розділилася навпіл, так з’явилась я. Це сталося на початковій стадії розвитку, коли її зигота була лиш гроном клітин. Мама була вагітна вже кілька днів, і потім – оце дивина! – раптом, наче зозуленя, вигулькнула я. Відтоді Бет доводилося ділити зі мною свою приємну затишну амніотичну ванну та домашні страви маминої плаценти.

      Там, у матці, було досить тісно. Там не вистачало місця для нас двох і наших пуповин. Пуповина Бет оповила їй шию, а потім якось невдало заплуталася. Якийсь час її життя висіло на волосинці. Не знаю, як це сталося. Я в цьому не винна.

      Науковці вважають однояйцевих близнюків цілковитою випадковістю. Ми й досі лишаємося таємницею: ніхто не знає, як і чому я з’явилась. Дехто каже, що це вдача, інші називають це збігом обставин, співпадінням. Але природа не терпить випадковості. Бог не кидає жереб. Я прийшла в цей світ не просто так, упевнена. Я просто ще не знаю навіщо. День, коли ти народився, й день, коли збагнув навіщо, – два найважливіші дні в житті людини.

      День перший. Ледачість

      Проблема в тому, що мені ніколи не пофіг.