ТОП просматриваемых книг сайта:
Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд
Читать онлайн.Название Я віддав би життя за тебе (збірник)
Год выпуска 1920
isbn 978-617-12-5302-5, 978-1-5011-4434-9, 978-617-12-5303-2, 978-617-12-5082-6, 978-1-5011-4434-9
Автор произведения Френсіс Скотт Фіцджеральд
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Поїзд вирушає, – співуче обізвався наймолодший Вудз, – із Нью-Йорка, Нью-Гейвена та Гартфорда[30] – до Пелема, Гри-ніджа, Південного Норвока й Норвока! – Його голос раптово піднявся, аж залунав на всю кімнату. – Вест-Пойнт! Ларчмонт! Нью-Гейвен!! І дальші станції призначення!!
До нього швидко підбігла медсестра.
– Годі, містере Вудз. – Її вишколений голос виражав осуд без тіні гніву. – Нам не можна здіймати такий галас. Ми підемо до теслярської майстерні, де…
– Поїзд відходить від шлагбаума номер дванадцять…
Голос наймолодшого Вудза зійшов на плачливу, але й далі звучну каденцію, коли той слухняно простував із медсестрою до дверей. Слідом за ним рушили й брати, кожен у такому ж супроводі.
Зітхнувши й востаннє кинувши оком на простори, так само зробила міс Шейфер. Але зупинилася, коли в кімнату квапливо ввійшов невеличкий коротконогий чоловічок із черепашачим тулубом і бобровими бакенбардами.
– Привіт, батьку, – сказала вона.
– Привіт, моя люба.
– Негайно зайдіть до мого кабінету, – звернувся він до Вінчінтеллі.
– Слухаюся, професоре Шейфер.
– Коли ти від’їжджаєш, батьку? – спитала Кей.
– О четвертій.
Здавалося, професор не помічає дочки, та й вона не квапилася побажати йому щасливої дороги. Обмежилася тим, що трохи наморщила молоду шкіру на лобі, глянувши на свого годинника, та й вийшла.
Професор Шейфер і доктор Вінчінтеллі пішли до професорового кабінету в тій же будівлі.
– Мене тут не буде три-чотири дні, – почав Шейфер. – Ось вам деякі важливі моменти, на які треба звернути увагу. Міс Каценбо хоче покинути нашу клініку, а що немає письмового рішення про її лікування, то ми не можемо перешкодити. Затримайте цю пацієнтку під будь-яким приводом, поки не приїде з Нью-Йорка її сестра. Це очевидний вияв параноїдальної шизофренії, але якщо сестра відмовляється оформити таке рішення, то що ми можемо вдіяти? – Шейфер знизав плечима й зиркнув на папери. – Містер Аренс схильний до суїциду. Пильно наглядайте за цим пацієнтом і забирайте всі дрібні предмети з його кімнати. Тут не завадить додаткова обережність. Пригадайте гольфові м’ячі, які ми знайшли в тілі містера Кейпса під час розтину. Гадаю, ми можемо розглянути випадок місіс О’Браєн і звільнити її. Поговоріть із нею і напишіть її родичам.
– Гаразд, професоре, – сказав Вінчінтеллі, пильно занотовуючи. – Перемістіть Карстерза в «Кедри». Вночі, коли повний місяць, він нявкає й не дає людям спати. Зрештою, є загальні рекомендації та рутинні записи, які пояснять усе інше. Ось… – він сів у крісло, – ніби й усе. Може, ви хотіли б запитати мене ще про щось?
Вінчінтеллі задумливо кивнув.
– Так. Про братів Вудзів.
– Ви завжди непокоїтеся цими братами, – нетерпляче зауважив Шейфер. – Це не той випадок, у якому можна сподіватися на цікаві прогнози. Вудзам неухильно гіршає.
– Сьогодні, – відповів Вінчінтеллі,
Залізниця Нью-Йорка, Нью-Гейвена і Гартфорда була головною лінією сполучення Нью-Йоркського великого центрального вокзалу зі станціями в північно-східному напрямку.