LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Капустянський (с. Жовтневе) (1894–1939) – автор багатьох літературно-критичних праць про творчість С. Васильченка, Г. Сковороди, Л. Глібова, І. Франка, П. Панча, П. Тичини та інших, репресований за тоталітарних часів і знищений;

      • Микола Корж (с. Оболонь) (1919–1985) – автор понад 200 праць краєзнавчої спрямованості;

      • Іван Кравченко (с. Біляки) – автор книги дотепних народних оповідань, билиць і жартів «Спіймав батько зайця»;

      • Леонід Павленко (селище Семенівка) – автор книги повістей, легенд, оповідань «Біла лілея»;

      • Федір Рома (1918–1986) (с. Очеретувате) – автор книги «Мужніла молодість в боях»;

      • Дем’ян Семенов, редактор районки в 1934–1936 рр., загинув у 1944 році, автор збірок оповідань «Гнів народу», повістей «Вызов брошен», «Пласти в огні» та нарисів;

      • Петро Шевченко (с. Очеретувате) – автор спогадів про минуле;

      • Іван Гилюк (народився на Поділлі, закінчив семенівську середню школу) – поет, автор збірок «Освідчення», «Осяяння»;

      • Володимир Гладкий (с. Оболонь) – член полтавської спілки літераторів, поет, автор багатьох поезій та поем;

      • Олексій Дудник (с. Вербки) – автор багатьох поетичних збірок;

      • Микола Ляпаненко (с. Карпиха) – автор багатьох поезій і пісень;

      • Олександр Мещерський (1822–1913) – автор поезії про село Веселий Поділ;

      • Анатолій Пахомов, член Національної спілки журналістів, автор поетичної збірки «Удари серця»;

      • Діас Письмак (с. Федорівка) (1940–1999) – поет і прозаїк, за життя так і не видав жодної збірки;

      • Григорій Соколовський (с. Богданівка) – військовий редактор, поет;

      • Клавдія Теряник (с. Іванівка) – поетеса, авторка збірки «Любові ластівка червона»;

      • Іван Чепурний (с. Оболонь) (1962–2002) – поет. Автор збірки віршів «Торкаю нервом білий світ»;

      Василь Шугало, поет, автор збірки «Неопалима купина»; є в ній зокрема й така поезія, присвячена нашим малим полтавським батьківщинам:

       Хтось, мов дівчину, кохає

       Сонячні міста,

       Хтось – за рідні гори має,

       Може, й неспроста.

       Тільки де б не був я, друзі,

       На моїм віку –

       Лину в радості і в тузі

       Я – в Дем’янівку.

       Тут земля полтавська славна,

       Край труда й пісень.

       Що не жінка – Ярославна,

       Що юнак – Еней.

       Золоті хліба за обрій,

       Неба синь п’янка,

       Слово щире, люди добрі –

       Все Дем’янівка…

      Тут згадується – і це зрозуміло, – поетова Дем’янівка, але таким же рідним, таким чудовим селом є для мене Заїчинці, як і для кожного його рідне село на нашій славній малій полтавській батьківщині. А решта… Решта не суть важливо. Гарно сказав Василь Шугало в одній із своїх поезій:

                              Найпершої істини будьмо свідомі

                              (До лиха оскому пісних ностальгій):

                              Не

Скачать книгу