Скачать книгу

придбали на Сардинії, поблизу італійського узбережжя. Він обрав це місце через віддаленість від цивілізації і водночас тісний зв’язок із Європою.

      Мейсон вважав (і небезпідставно), що після втечі доктора Лектера першою зупинкою поза межами Сполучених Штатів стане Південна Америка. Проте він завжди тримався думки, що людина зі смаками доктора Лектера має осісти в Європі, – тому щороку посилав спостерігачів на Зальцбурзький музичний фестиваль та інші культурні заходи.

      Ось що Мейсон надіслав своїм селекціонерам із Сардинії, розбудовуючи театр смерті доктора Лектера:

      Велетенська лісова свиня, Hylochoerus meinertzhageni, шість сосків і тридцять вісім хромосом, винахідливий жерун, заповзятий та всеїдний, як і людина. Сягає двох метрів завдовжки в гірських гуртах, важить приблизно двісті сімдесят п’ять кілограмів. Велетенська лісова свиня – наріжний камінь у програмі Мейсона.

      Класичний європейський дикий кабан, S. scrofa scrofa, тридцять шість хромосом у найчистішій формі, бородавки на рилі відсутні, суцільна щетина й великі за грозливі ікла, масивна, швидка й люта тварина, здатна розтоптати гострими копитами гадюку й з’їсти її, мов черв’ячка «слім-джим».

      Під час тічки чи гону, а також захищаючи поросят вони кидаються на будь-який об’єкт, що може становити загрозу. Самки мають по дванадцять сосків і стають добрими матерями. У S. scrofa scrofa Мейсон віднайшов настрій та зовнішній вигляд, які чудово пасували до останнього, пекельного видовища для доктора Лектера, коли його пожиратимуть живцем.

      Він також придбав свиней з острова Оссабо – за агресивність, а цзясінських чорних – за високий рівень естрадіолу.

      Фальшивою нотою стало введення бабіруси, Babyrousa babyrussa, зі Східної Індонезії, яку також називають «свинячим оленем» за ікла непомірної довжини. Бабіруса розмножувалася повільно, мала всього два соски й при ста кілограмах ваги коштувала надто дорого. Час не змарнувався, оскільки Мейсон паралельно виводив інше поголів’я, до якого бабіруса не входила.

      Щодо зубного апарату – тут Мейсон мав невеликий вибір. Майже в усіх видів були зуби, підхожі для такого завдання: три пари гострих різців, одна пара видовжених іклів, чотири пари малих молярів і три пари потужних моля рів, унизу й угорі, що разом становить сорок чо тири зуби.

      Будь-яка свиня може з’їсти мерця, але для того, щоб змусити її їсти живу людину, потрібна певна освіта. Це завдання було покладено на сардинців Мейсона.

      Тепер, після семи років зусиль і численних виводів, результати… вражали.

      Розділ 16

      У горах Дженнарженту на острові Сардинія зібралися всі дійові особи, крім доктора Лектера, і Мейсон тепер зосередився на засобах документування смерті доктора – для прийдешніх поколінь і власного глядацького задоволення. Приготування вже давно були завершені, лишалося тільки перевірити бойову готовність.

      Він займався цією делікатною справою телефоном через комутатор легітимного спортивного букмекера біля казино «Кастевейз» у

Скачать книгу