ТОП просматриваемых книг сайта:
Тарас. Повернення. Олександр Денисенко
Читать онлайн.Название Тарас. Повернення
Год выпуска 2018
isbn 978-617-12-4918-9,978-617-12-4749-9
Автор произведения Олександр Денисенко
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
І Ферт здався, зняв кашкет, провів долонею по голеній голові та сказав невідомо кому:
– Что ж, глупость умному не интересна.
Його вагання одразу вловив Обрядін, вихопив із руки поручника штоф і пожбурив у море.
А коли зачув голосний наказ фельдфебеля, що першим, червоний, як рак, прителіпався на причал: «Занять круговую оборону!» – додав:
– Вы тут старший по званию, вы и командуйте!
Поручник фон Ферт зціпив зуби, заграв жовнами і мовчки пішов геть із причалу.
– А где мусульмане?! – запитав його ошелешений фельдфебель.
– Капитан Косарев сейчас за ними по пустыне гоняется, – кинув, проходячи повз нього, Ферт.
Обрядін, ідучи слідом за Фертом, переможно проголосив:
– Враг отбит! Ставь солдат на тушение пожара, пока машина не заработает!
– Солдаты, бегом на тушение пожара! – зазіпав фельдфебель. А як побачив, що всі кілька сотень рядовиків кинулися на вузький причал, закричав: – Стой!!! Разбиться на тройки! И по моей команде: «Бегом втроём!» забегаем по три человека на помост и выносим почту! И нежнее! А то вся эта хрень сейчас завалится!
До Ферта підскочив Чарц:
– Господин поручик, умоляю, переведите эту инструкцию! Она ведь на немецком!
І як Ферт того не хотів, та змушений був затриматися біля башкирів з машиною. Двом дав запотиличника. І сам, уподібнюючись усій цій веремії, зачортихався:
– Где вы таких чурбан-задэ понабирали?! Они же давление в паровой системе совсем сбросили!
– Солдаты! Бегом втроём! – верещав фельдфебель, відмахуючись, як і капітан, від диму й вогню. – Сгорим ведь все, пока эта чёртова машина заработает!
Першими з усіх кинулися Шевченко, Пастушок і Нагаєв. Добігаючи до шхуни, Тарас помітив на кінці причалу бездиханного Буркова і, чіпляючись за мішки з поштою, які матроси вже перевантажили зі шхуни, метнувся до денщика. Іван, здавалося, вже не дихав. Шевченко намацав пульс на шиї – тремка жилка ще билася. Перегнувся з причалу, намочив шматину, яку завжди носив із собою для художницьких потреб, і обтер нею лице Буркова. Денщик опритомнів, але заговорив безтямно, у напівмаренні:
– Не бийте мене! Не бийте!
– Хто в тебе стріляв, Іване? – спитав Тарас. – Це я, Тарас! Не бійся мене!
– Тарас?… – денщик упізнав Шевченка, а тоді схопив його правою непораненою рукою за шию, підтягнувся, як міг, до його вуха і зашепотів, озираючись на причал і пожежу: – Косарєв цілився, та не вбив, тільки поранив мене… – і від зусилля Бурков знову знепритомнів.
Шевченко гукнув до Нагаєва, щоб допоміг підняти Івана, але той не почув. Тоді Тарас спробував зробити це сам. Іван від того прийшов до тями й застогнав:
– Тарасе, Кампіоні програв мене на носок Косарєву… вони й тебе програють…
– А я був подумав, що вони «Ластівку» одне одному програли й запалили, – сердито пожартував Шевченко.
– То розлита горілка загорілася… Косарєв у палубу стрельнув.
Тут