ТОП просматриваемых книг сайта:
Як зупинити час. Мэтт Хейг
Читать онлайн.Название Як зупинити час
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-4223-4, 978-617-12-4357-6, 978-617-12-4356-9, 978-617-12-4355-2
Автор произведения Мэтт Хейг
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Нарешті вони витягли з води стілець, на якому повисло мертве тіло. Річка навіки приховала ту таємницю: чи вона навмисне видихнула все повітря, чи від паніки? Чи пожертвувала вона власним життям заради мене? Я ніколи цього не дізнаюся. Але вона померла – і померла через мене. А я лишився живий завдяки їй. Лишився живий шкодувати про ту обіцянку, що дав їй наостанок.
Частина друга
Чоловік, що був Америкою
Лондон, сьогодні
Я тут.
На парковці для автомобілей. Щойно закінчився другий робочий день в окфілдській школі, і тепер я знімаю замок зі свого велосипеда, який вранці прив’язав до металевої огорожі парковки. Я не довіряю автомобілям, тому їжджу на велосипеді. Їжджу вже років сто та вважаю велосипед дійсно одним із найвидатніших винаходів людства.
Іноді зміни на краще, а іноді ні. Наприклад, сучасні туалети зі змивом – точно на краще. А от каси самообслуговування в супермаркетах – точно ні. А іноді зміни одночасно і на краще, і ні. Як Інтернет. Як електронне піаніно. Як часник, що продається вже порізаним. Як теорія відносності.
Усе життя таке. Не треба боятися змін і не треба особливо їх заохочувати. Звісно, якщо вам нíчого втрачати. Зміни – це і є життя. І це єдина константа, на яку я спираюся.
Камілла прямує до свого авто. Це та жінка, яку я бачив у парку й у коридорі вчора. Тоді, учора, ми не дуже багато говорили, бо мене охопила клаустрофобія і схотілося втекти.
Але тепер тікати нíкуди. Вона підходить до своєї машини, відчиняє дверцята та кидає погляд у мій бік – а я ніяк не можу впоратися з тим клятим замком. Ми зустрічаємося поглядами.
– Вітаю!
– О, привіт!
– Ви історик, еге ж?
Історик.
– Саме так. Ось, ніяк не можу здолати цей замок, – пояснюю я.
– Хочете, я вас підвезу?
– Ні-ні, – надто швидко відповідаю я. – Я… тут… це…
(Байдуже, як довго ви живете, але навчитися вести оці пусті балачки неможливо.)
– Я Камілла. Камілла Герен. Приємно познайомитися ще раз. Я француженка. Тобто викладаю французьку. Ну і француженка за національністю теж, хоча яка різниця, хто де народився, згодні? Тільки ідіоти надають значення таким дрібницям.
Не знаю чому, але випалюю:
– Я теж народився у Франції. – Чорт забирай, у мене в резюме написано зовсім інше, а Дафна поруч. Що я роблю? Нащо було це казати?
Інша вчителька – з нею я ще не знайомий – виходить зі школи.
Камілла прощається з нею, а потім знов до мене:
– То