Співдружність - Енн Патчетт

Скачать книгу

– двоє хлопчиків, і лиш одна ванна кімната на шістьох – за розміром не більша за телефонну будку.

      Керолайн та Френні волочили свій багаж уверх по сходах. Вони проходили повз відчинені двері до спальні дорослих, де поперек ліжка їхньої матері лежав Кел, поклавши брудні ноги у брудних шкарпетках на подушки, і на повну гучність дивився тенісний матч. Їм ніколи не дозволяли заходити до спальні дорослих і сідати на ліжко, навіть якщо вони не піднімали ніг з підлоги, до того ж їм не дозволяли дивитися телевізор без запрошення. Коли вони проходили, Кел навіть не відводив погляду від екрана чи ще якимось чином давав зрозуміти, що помітив їхню появу.

      Голлі тупцювала слідом так близько, що натикалася на них кожного разу, як вони зупинялися перепочити.

      – Гадаю, ми вчотирьох могли б танцювати у білих нічних сорочках. Як вам таке? Можемо почати підготовку вже сьогодні ввечері. Якщо хочете, можу показати ті рухи, які я вже придумала.

      Коли справа дійшла до танцювальної репетиції, до якої залучалися четверо дівчаток, з’явилися лише троє. Джанет пропала безвісти. Ніхто не помітив, куди вона поділась, але не було й кота Френні, якого звали Жовтець. Жовтець навіть не прибіг до дверей, щоб привітати Френні, як він зробив би на два тижні раніше. Жовтець – єдиний рятувальний зв’язок із нормальним життям – зник. Беверлі, яка до того часу геть загрузла у морі турбот про дітей, навіть не могла пригадати, коли вона востаннє бачила кота, але раптові судомні схлипування Френні змусили її взятися до ретельних пошуків по всьому будинку. Беверлі знайшла Джанет у комірчині для білизни, де вона сиділа на підлозі під шерстяним кашне (скільки ж часу Джанет не було видно?). Вона гладила кота, що спав.

      – Вона не може забрати собі мого кота! – вигукнула Френні, тож Беверлі нахилилася й забрала кота у Джанет, яка лише на мить спробувала утримати його, а потім відпустила. Увесь цей час Албі ходив слідом за Беверлі по хаті, супроводжуючи її тим, що діти прозвали «саундтрек стриптизерки»: «Бум чика-бум, бум-бум чика-бум».

      Щоразу, як Беверлі зупинялася, саундтрек теж припинявся. Якщо вона робила лиш один крок, то й Албі промовляв лише «бум» таким голосом, що видавався надприродно сексуальним як на шестирічну дитину. Жінка спробувала не звертати на нього уваги, але згодом їй стало ясно, що не вийде. Коли їй нарешті увірвався терпець і вона крикнула «Припини!», він лише мовчки зиркнув на неї у відповідь. В Албі були великі карі очі та довгі хвилясті кучері, що робили його схожим на якогось героя з мультфільмів.

      – Я не жартую, – сказала Беверлі, намагаючись угамувати дихання, – припини негайно!

      Вона спробувала надати своєму голосові належного батьківського тону, але тільки-но повернулась і рушила далі, то почула в себе за спиною тихеньке, ледве чутне мугикання «Бум чика-бум».

      Беверлі кортіло його прибити. Вона насправді хотіла вбити дитину. Руки в неї тремтіли. Вона пішла до своєї кімнати, воліючи зачинити двері, замкнути їх на замок і відпочити,

Скачать книгу