LITMIR.BIZ

Скачать книгу

подагри, тож доведеться вигуляти його пса Мо. За словами Еферта, те, як Мо гарчить, щойно Стельваген опинялася десь поруч, свідчить, що він розумний. Якось вона проігнорувала гарчання і нахилилася погладити його, так Мо вкусив її за руку, ну чи радше промазав і вчепився у сукню. Дорогу сукню, до речі. Відтоді стосунки між директоркою та Ефертом, м’яко кажучи, досить прохолодні.

      На дверях табличка: «Зважайте на гарчання».

      Минулого вечора, коли я пішов забирати пса, то побачив, що Еферт закуняв у кріслі. Коли в нього загострюється подагра, він не п’є, одначе натомість приймає жменю пігулок. Щойно напад відступає, він знову повертається до звичного розпорядку.

      Тим часом я приглядаю і за собакою, і за господарем. Мо вдячний, а Еферт бурчить, що це необов’язково. Він ненавидить, коли його жаліють, тож краще триматися від нього подалі. Йому хотілося би побачити, як на вхідні двері чіпляють вивіску з великими неоновими літерами: «Ніякого скигління». Мене він терпить. Я роблю трохи покупок, підігріваю в мікрохвильовці готову їжу для нього, а потім іду геть. Коли Еферт одужує, то завжди приносить мені якийсь подарунок – великий букет тюльпанів, півкіло копченого вугра чи настінний календар.

      Четвер, 31 січня

      Експерти королівської родини сплять на робочому місці: ніхто не потурбувався попередити нас, що буде зречення. Через два дні після того, як повідомлення про королеву Беатрікс заполонили газети, радіо, телевізор і стали головною темою кухонних розмов, я почав мріяти про якусь добрячу катастрофу, яка могла би хоч трохи відновити рівновагу.

      Справжній день народження Беатрікс, а це, власне, сьогоднішній день, тут завжди шанобливо святкують, заїдаючи це свято кремовими тістечками. Не помаранчевими, мушу сказати, адже ті доступні лише на офіційний День Королеви – 30 квітня. Дехто з постояльців, крім усього іншого, полюбляє обтикати все довкола прапорцями. Такими маленькими прапорцями, адже великий прапор на стіні, зрозуміло, не обговорюється. Правила тут чіткі – жодних дір у стінах. У кожній кімнаті є чотири гаки для картин, прикріплених у наперед визначених місцях, тому доводиться обходитися ними.

      Якось пан Еллрой спробував настромити на ті чотири гаки голову лося. В результаті вона впала на сервант і розтрощила чайний сервіз. А більшого гака йому так і не дали, і нікого не хвилювали його палкі мольби та благання, бо надто вже він прив’язався до свого лося. «Якщо ми почнемо дозволяти всім і все, то один лише Господь знає, до чого це доведе», – сказав йому урядник відділу будівель і земель. Цей аргумент поставив крапку у подібних суперечках. Так наче якби Еллрою дозволили мати надійніший гак для свого опудала, всі до одного пожильці почали би чіпляти на стіни всілякі опудала. Голова лося тепер похитувалася на стільці. Еллрой більше не міг використовувати її як вішалку, хоча понад усе любив кидати на неї капелюх. Як правило, давав маху. Нахилявся, щоби підібрати його з підлоги, а це вартувало йому значних зусиль, і попри це він знову кидав виклик тим рогам. Непоганий чолов’яга, от тільки глухий, наче тетеря. І це прикро, бо я впевнений,

Скачать книгу