LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вони швиденько «посадили» кущ, і троянди вмить розцвіли.

      А діти?

      І щоб Пітер не встиг розпорядитися, як бути з дітьми, вони поквапилися заспівати:

      Троянди тепер, як справжні,

      А дітей ми сховали за двері,

      Інших створити не можемо,

      Бо нас народили до вечері.

      Пітеру так сподобалася ця чудова ідея, що він швиденько повернув справу так, ніби сам усе це вигадав. Будиночок вийшов гарненький, і Венді, мабуть, було в ньому дуже затишно. Звісно, вони більше не могли її бачити. Пітер обійшов увесь будинок, перевіряючи, чи все гаразд. Ніщо не уникло його орлиного погляду.

      – Нема чим стукати у двері, – зауважив він.

      Хлопці засоромились, але Базіка подав свій черевик, і з нього вийшов чудовий молоточок.

      Начебто будівництво скінчилося, а от і ні.

      – Немає комина, – заявив Пітер. – Там мусить бути комин.

      – Певна річ, комин потрібен, – стурбовано погодився Джон.

      Це подарувало Пітеру ідею. Він схопив капелюх із голови Джона, вибив денце і насадив на дах. Маленькій хатинці так сподобався новий комин, який наче на подяку, тут же випустив із себе хмарку диму.

      Ну, тепер, здається, і справді вже все було готово. Залишалося тільки ввічливо постукати в двері.

      – Намагайтесь виглядати якнайкраще, – застеріг їх Пітер. – Перше враження завжди найважливіше.

      Він був радий, що ніхто не спитав його, що таке «перше враження». Вони занадто перейнялися тим, щоб виглядати якнайкраще.

      Ватажок тихенько постукав, і всі діти завмерли, не було б чутно жодного звуку, якби не Тінкер Белл, яка стежила за ними, сидячи на гілці та відверто знущаючись.

      Питання, яке найбільше хвилювало хлопців: якою буде відповідь на стукіт? Якщо вона леді, то що їй подобається?

      Двері відчинилися і на порозі з’явилася Венді. Загублені всі, як за командою, зняли шапки.

      Господиня дивилася на них зачудовано, вони й не думали, що, відкриваючи двері, вона настільки здивується.

      – Де це я? – спитала вона.

      Звісно, Малюк відгукнутися першим.

      – Леді Венді, – сказав він квапливо, – ми збудували для вас хатинку.

      – О, скажіть, що вона вам подобається, – заскиглив Хвостик.

      – Милий, чудовий будиночок, – відгукнулася Венді, і це були саме ті слова, які сподівалися від неї почути.

      – А ми – ваші діти! – зарепетували близнюки.

      Тоді всі хлопці опустилися на коліна і стали її благати:

      – Леді Венді, станьте нашою мамою!

      – Хто, я? – сказала Венді і засіяла. – Я б дуже хотіла, але розумієте, я ж іще тільки дівчинка. Мені бракує досвіду.

      – Це не важливо! – зауважив Пітер, наче він знав усе про мам, хоча насправді знав про них найменше з усіх. – Все, що нам треба, то це просто хорошу людину на роль матері.

      – О, любі, – розчулилася Венді, – розумієте, мені здається, що я саме така.

      – Така, така, – закричали всі, – ми це відразу збагнули.

      – Дуже добре, – сказала вона. – Я постараюся. А тепер нумо додому, мої неслухняні дітки. Я впевнена, що ви намочили ноги. Негайно же покладу вас у ліжечко, а поки ви закуняєте,

Скачать книгу