ТОП просматриваемых книг сайта:
.
Читать онлайн.
На галявину з криком вибіг Хвостик, якого переслідувала зграя вовків. Язики переслідувачів були висолоплені, а їхнє гарчання було просто нестерпним.
– Рятуйте мене, рятуйте! – верещав Хвостик, повалившись на землю.
– Та що ж нам робити, що ми можемо?
Тут вони проявили неабияку повагу до Пітера, бо цієї миті всі їхні думки звернулися до нього.
– А як би вчинив Пітер? – спитали вони в один голос.
І на одному подиху вигукнули:
– Пітер поглянув би на них крізь ноги!
І додали:
– Давайте зробимо, як Пітер.
Вони негайно обернулися до вовків спинами, всі разом нахилилися, споглядаючи на вовків між своїми ногами. І вже наступної миті перемога була за ними, бо, як тільки хлопчики посунули на вовків, ті підібгали хвости і зникли.
Хвостик піднявся з землі, й усі вважали, що його очі все ще бачили вовків. Але він бачив зовсім не вовків.
– Я бачив дивовижну штукенцію, – повідомив усім, хто його оточив. – Це була велика біла птаха. І вона летіла сюди.
– Що це за птаха, як вважаєш?
– Не знаю, – замріяно сказав Хвостик, – але її звали Венді.
– Я згадав, – заявив Малюк вагомо. – Є такі птахи, яких називають Венді.
– Я бачу її, – закричав Кучерик. – Он летить Венді у небі.
Дівчина опинилася майже зовсім у них над головою, і вони чітко почули, як вона плаче. Але ще виразніше долинув до них пронизливий вереск Тінкер Белл. Розлючена фея зовсім перестала виявляти приязність і кидалася на свою жертву з усіх боків, щоразу посилюючи натиск, боляче щипаючи її при кожному доторку.
– Привіт, Тінк! – закричали дещо здивовані хлопчики.
Вона гукнула їм у відповідь:
– Пітер хоче, щоб ви застрелили Венді!
У них не було звички розпитувати, якщо Пітер щось їм наказував.
– Треба виконати бажання Пітера, – завзято галасували хлопці. – Хутко несімо луки та стріли!
Усі, крім Базіки, кинулися кожен до свого дупла. Адже в нього лук і стріли були з собою, Тінк зауважила це і вже потирала свої рученята.
– Поквапся, Базіко, рухайся! – закричала вона. – Пітер буде дуже задоволений.
Базіка поклав стрілу і натягнув тятиву.
– З дороги, Тінкер Белл! – гукнув він, і як тільки вистрелив, Венді впала на землю зі стрілою в грудях.
Розділ 6
Маленька хатинка
Дурник Базіка стояв, як переможець, поруч із тілом Венді, коли інші хлопці, вже озброєні, повистрибували зі своїх дупел.
– Ви спізнилися! – крикнув він переможно. – Я вже застрелив Венді. Пітер буде дуже задоволений мною.
Пролітаючи над його головою, Тінкер Белл заверещала: «Справжній дурень!» – і кудись зникла. Ніхто її більше не чув. Загублені юрмилися навколо Венді, і страхітлива тиша опустилася на ліс. Якби серце Венді билося, вони б його почули.
Малюк озвався першим.
– Це не птаха, – сказав він переляканим голосом. – Гадаю, що це якась леді.
– Леді? –