Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1 - Мигель де Сервантес Сааведра Бібліотека світової літератури

Скачать книгу

йому траплялось диспутувати з тамтешнім парохом – а був то чоловік учений, укінчений богослов із Сіґуенси[46] – про те, котрий рицар кращий: Пальмерін Англійський[47] чи Амадіс Гальський. Проте майстер Ніколас, цирульник у тому ж таки селі, вважав, що обом тим воякам далеко до Рицаря Феба; якщо хто може йому дорівняти, то хіба лише Дон Галаор, брат Амадіса Гальського, бо то кругом рицар: не такий манірник і тонкослізка, як брат, а в юнацтві ніколи задніх не пас.

      І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох – ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду. Казав було, що Сід Руй Діас завзятий був рицар, але не вийшов проти рицаря Полум’яного Меча,[48] бо той одним махом двох страшних і потворних велетнів міг навпіл розчахнути. Великого стóяв у нього і Бернардо дель Карпіо, що вбив у Ронсевалі завороженого Роланда робом Геркулеса, котрий задушив у своїх обіймах Антея, сина Землі.[49] Похваляв наш гідальго і велетня Морґанта,[50] що з усього пихатого й нечемного великанського кодла єдиний був люб’язний і ґречний. Та над усіх предкладав він Рінальда Монтальбанського;[51] любо йому було бачити, як той левень, виїхавши зі свого замку, грабував на шляху кого попадя, або, перелинувши через море, викрадав Магометового боввана, що був, як славить історія, геть увесь щирозлотий. А за те, щоб надавати носаків зрадникові Ґанелону,[52] наш кавальєро віддав би радо свою ключницю – та вже й небогу заодно.

      Збожеволів він отак до послідку, і вроїлася йому в голову дивочна думка, яка жодному шаленцеві доти на ум не спливала: що йому випадає, мовляв, і подобає, собі на славу, а рідному краєві на пожиток, статися мандрованим рицарем, блукати світами кінно й оружно, шукати пригод і робити все те, що робили, як він читав, мандровані рицарі, – тобто поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє несмертельною славою. Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря; розкошуючи без міри цими принадними мріями, заходився він мерщій заміри свої до діла доводити.

      Поперед усього вичистив прапрадідну збрую, що вже бозна відколи занедбана в кутку валялася і добре іржею та цвілизною взялася. Вичистив, вилагодив, як міг, аж бачить – щерб у ній великий: заборола бракує, є самий-но шишак. Однак же хитро зумів тому лихові зарадити: вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака – от тобі й шолом зуповний. Щоправда, як добув меча, щоб перевірити, чи кріпкий

Скачать книгу

<p>46</p>

Сіґуенс – містечко в провінції Гвадалахара з університетом другорядного значення (себто освіта не найліпша).

<p>47</p>

Пальмерін Англійський – герой роману «Могутній рицар Пальмерін Англійський» (між 1541 і 1543) португальського письменника Франсіско де Мораеса (1500–1572). Пальмерін Англійський і його брат Флоріано Пустельник практично списані з Амадіса та його брата Ґалаора.

<p>48</p>

Рицар Полум’яного Меча – одне з імен Амадіса Гальського.

<p>49</p>

Бернардо дель Карпіо – легендарний герой Реконкісти, символ іспанської гідальгії, втілює ідею жертовності й вірного васального служіння королю, популярний герой іспанського епосу, з якого перейшов до романів. В одному з романсів йдеться, як він за допомогою маврів із Сараґоси переміг військо Карла Великого в Ронсевальській ущелині, а «завороженого Роланда», якого залізо не брало, задушив на смерть. Про те, як Геркулес задушив велетня Антея, йдеться у давньогрецькому міфі.

<p>50</p>

Велетень Морґант – герой поеми італійського поета Луїджі Пульчі «Великий Морґант» (1483), в якій розповідається про пригоди рицаря Орландо (Роланда) та його джури, добродушного велетня Морґанта. Поема будується на народних джерелах, фабули яких переповідаються з гумором.

<p>51</p>

Рінальд Монтальбанський – один із дванадцяти перів Франції, герой французького епосу. Його визначальні риси – мужність, якою він не поступається Роланду, душевна стійкість і моральність. У середині ХVІ ст. були видані три частини іспанського рицарського роману «Рінальд Монтальбанський», згаданий епізод крадіжки мусульманської святині – з нього.

<p>52</p>

Ґанелон – вітчим Роланда, зрада якого призвела до перемоги маврів у Ронсевальській ущелині й загибелі Роланда, якого Ґанелон ненавидів.