Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1 - Мигель де Сервантес Сааведра Бібліотека світової літератури

Скачать книгу

ти, чиї пригоди невеселі

      Нагадують мою біду немало,

      Коли ридав з одчаю я бувало,

      Страждаючи один на Бідній Скелі;[32]

      Ти, що гасив жагу в гіркім джерелі,

      Кого розпука слізьми напувала,

      Кого земля з землі ж і годувала,

      Не з мідної чи срібної тарелі, —

      Будь певен в тому, що на віки вічні,

      Допоки в небі у красі величній

      Погонить коні Феб золотокудрий,[33]

      Твій подвиг буде в людях найславніший,

      Твій рідний край між інших найсильніший,

      А твій творець – над всіх у світі мудрий!

Дон Бельяніс Грецький[34]Дон Кіхотові з ЛаманчіСонет

      Я бив, рубав, крушив, віщав і діяв,

      І подвиги звершив я незрівнянні;

      Відважний і палкий на полі брані,

      Сто кривд я відомстив, сто сот розвіяв.

      Зажив я слави, про яку я мріяв,

      І віддано служив своїй коханій;

      Пігмей мені ввижався в великані,

      І завжди честь у битвах я леліяв.

      Над долею я знав могутні чари,

      Хапав за чуба випадки ледачі,

      Тьму перешкод зумів перебороти.

      Та хоч піднеслись високо над хмари

      Оті мої прославлені удачі, —

      Тобі я заздрю, славний Дон Кіхоте!

Сеньйора Оріана[35]Дульсінеї ТобоськійСонет

      Хотіла б я, прекрасна Дульсінеє,

      Щоб висився в Тобосі замок мій;

      Змінявши Лондон на приют сільський,

      Спочила б я і тілом і душею.

      Якби могла я мрією твоєю

      Доповнити веселку власних мрій

      І глянути, як рицар вірний твій

      Летить у бій, подібний до Арея![36]

      Якби я цноту вберегти могла

      Від Амадіса, як уберегла

      Ти від свого гідальга Дон Кіхота!

      Всі заздрили б незаздрісній мені,

      А я жила б щасливо день при дні,

      Не відаючи, що таке гризота.

Гандалін, джура Амадіса Гальського,Санчу Пансі, Джурі Дон КіхотаСонет

      Чолом тобі, прославлений герою!

      З тобою доля повелась ласкаво:

      Ти джурою служив і діяв браво,

      Не втративши, проте, свого спокою.

      Лишивши серп, носив ти пану зброю

      І правду мовив щиро, нелукаво;

      Урозумлять ти маєш повне право

      Шаленців, що змагаються з судьбою.

      Хороший, Санчо, твій осел сумирний;

      Сакви твої, потрібні при обіді,

      Усім являють розум твій статечний.

      Хвала ж тобі, о зброєносцю вірний!

      Недарма, ні, гишпанський наш Овідій

      Підніс тобі цибульки, яко ґречний.

Плутько, веселий поет,Санчу Пансі й Росинанту

      Санчу Пансі

      Я – пузатий Санчо Па- (нса),

      Зброєносець Дон Кіхо- (та);

      Щоб пожить собі в охо- (ту),

      Я подався в мандри з па- (ном).

      Вмію п’ятами кива- (ти)

      Від усякої хале- (пи),

      Як мовчазний Вільядьє- (ґ),

      Всім відомий

Скачать книгу

<p>32</p>

Амадіс Гальський сховався від світу на острові Бідна Скеля, «проводячи свої дні в сльозах і постійних душевних муках» після того, як Оріана несправедливо приревнувала його до Бріолани, якій він допоміг повернути острів. Дон Кіхот намагається копіювати безумства, викликані любовною тугою свого улюбленого героя в розділах ХХV і ХХVІ першої частини роману.

<p>33</p>

Сонце (Феб – один з епітетів Аполлона як божества світила).

<p>34</p>

Дон Бельяніс Грецький – герой рицарського роману у 4-х частинах «Історія великодушного, відважного й непереможного кавальєро дона Бельяніса Грецького» Херонімо Фернандеса (1545–1547), однієї з найулюбленіших книг Дон Кіхота. Сервантес підсміювався над незліченними травмами її героя: так, у розділі І він пише: «…як Дон Бельяніс міг завдавати й сам діставати таку силу ран – хоч би які знаючі лікарі їх гоїли, все обличчя його і все тіло мало бути покарбоване близнами та шрамами».

<p>35</p>

Cеньйора Оріана – донька короля Великої Британії Лісуарте, якій служить і з якою заручений Амадіс Гальський.

<p>36</p>

Арей (Арес) – у давньогрецькій міфологіїї бог війни, він же Марс у римській.