LITMIR.BIZ

Скачать книгу

що провідним засобом соціальної розрядки в цьому зібранні замість чаю тепер став алкоголь. Лікар Сім стояв, тримаючи в руці чарку віскі, і балакав з дядьком Кенні, дядьком Бавбом і Малколмом. Ніна загадалася, чи розпитуватиме в нього Малколм про фаллопієві труби. Чоловіки випивали з твердою рішучістю, немов виконували якийсь обов’язок. Попри скорботу, неможливо було не відчути того полегшення, яке запанувало в тутешній атмосфері. В Енді це був уже третій інфаркт, тож тепер, коли він нарешті сконав, вони могли далі жити своїми життями, не здригаючись нервово, коли чули голос Еліс у телефоні.

      Приїхав ще один кузен, Джеф, брат Малкі. Він дивився на Ніну таким поглядом, який здавався їй близьким до ненависті. Це було дивним і нервувало. Втім, Джеф придурок. Всі Нінині двоюрідні такі, у всякому разі ті, кого вона знала. Тітонька Кеті і дядько Дейві (він був із Глазго та ще й протестант) мали двох синів: Біллі, який нещодавно прийшов з армії, і Марка, який нібито сидів на наркотиках. Їх тут не було, оскільки вони ледве знали Енді чи бодай когось з бонніріґської рідні. Мабуть, вони прийдуть на похорон. А може, й ні. Колись у Кеті з Дейві був ще й третій син, також на ім’я Дейві, який помер майже рік тому. В нього були значні розумові й фізичні вади і більшу частину свого життя він провів у лікарні. Ніна бачила його лише один раз: він сидів зіщулено в кріслі-візку – рот відкритий, очі порожні. Вона загадалася, що мусили відчувати Кеті й Дейві з його смертю. Знову ж сум, але, либонь, також і полегшення.

      От лайно. Джеф прямує до неї з балачкою. Якось вона звіддаля показала його Шоні, котра сказала, що він схожий на Марті з «Вет Вет Вет»[48]. Ніна ненавиділа і самого Марті, і його гурт, проте вважала, що Джеф на нього зовсім не схожий.

      – Все ’аразд, Ніно?

      – Ну. Так прикро за дядька Енді.

      – Ну. Шо тут поробиш? – знизав плечима Джеф.

      Він мав двадцять один рік, і Ніна вважала його перестаркуватим.

      – То коли ти кінчаєш школу? – запитав Джеф у неї.

      – Наступного року. Хтіла вже кинути, та ма просто замучила, аби ми залишились.

      – Здаватимеш шось?[49]

      – Ну.

      – Шо саме?

      – Англійську, математику, арифметику, мистецтво, бухгалтерський облік, фізику, соціально-економічні відносини.

      – Думаєш, здаси?

      – Ну. Не так то й важко. Крім математики.

      – А потім шо?

      – Знайду роботу. Або шось замутю.

      – Залишитися вчитись і здавати на вишку не збираєшся?

      – Нє.

      – А варт було б. Ти могла б вступити до універу.

      – Навіщо?

      Джефу довелося на якийсь час замислитися. Він нещодавно захистив диплом з англійської літератури і тепер сидів на соцдопомозі. Так само, як і більшість з його випуску.

      – Там цікаве спілкування, – сказав він.

      Ніна здогадалася, що в тому погляді, яким дивився на неї Джеф, промовляла не ненависть,

Скачать книгу