LITMIR.BIZ

Скачать книгу

басейні, який йа колись був відвідував. Клієнти струсили свої члени в прохід і запхнули їх собі до ширіньок з акуратністю, не меншою за ту, коли до кишені ховають брудного носовичка. Один з них підозріло дивиться на нас і заступає мені дорогу до туалету.

      – Клозет забитий нахер, братане. Туди нема як посрати, – він показує на унітаз без сидіння, повний коричневої води, туалетного паперу і плаваючих шматків гівна.

      Йа похмуро дивлюся на нього:

      – Мені, бля, вкрай туди тре, братане.

      – Ти, бля, не ширятися туди, чи як?

      Бля, тільки цього мені не вистачало. М’юрхавський Чарлз Бронсон. Тіки порівняно з цим пиздюком Чарлз Бронсон вигляда як Майкл Джей Фокс[27]. Реально, він таки дрібку схожий на Елвіса, Елвіса, яким той є зараз – опецькуватий, трухлявіючий екс-Тед[28].

      – Геть з дороги нахер!

      Либонь, моє обурення достатньо переконливе, бо цей недоумок в натурі вибачається:

      – Не хтів образити, друзяко. Просту, загалом кажучи, дехто з дрібних упизднів намагався влаштувати собі тут шось на кшталт йобаного ширяльного полігона. А нам такого не тре’.

      – Притирки йобані, нахер, – додав його колега.

      – Братухо, йа квасив кілька днів підряд. А зара’ здурію від різачки, нахер. Мені тре’ посрати. Там, всяко видно, повний жах, але мені або туди, або в штани. А з того лайна в мене нічо нема. По бухалову йа сильно вдаряю, це так, але куди там вже щось інше.

      Цей пиздюк співчутливо нам кива і звільняє шлях. Йа переступаю поріг і відчуваю як сциклиння просочується до моїх кросівок. І думаю: кумедно, йа сказав, що в мене нема лайна, тоді як йа маю його повні штани. Хоча в одному повезло: замок на дверях працює. Це, бля, вражає, зважаючи на вбитий стан самого клозету.

      Йа спускаю штани й сідаю на холодний, мокрий фаянс товчка. І випорожнююся з таким відчуттям, ніби всі мої нутрощі, всі тельбухи – кишки, шлунок, селезінка, печінка, нирки, серце, легені і зайобаний мозок – зараз вивалюються крізь дірку в гузні прямо в унітаз. Поки йа серу, мухи товчуться по моїм обличчю, кидаючи мене в дрож. Йа хапаю одну і, на моє здивування та радість, відчуваю, як вона дзижчить у руці. Йа міцно стискаю кулак, щоб її вгамувати. Розчепіривши п’ятірню, йа бачу величезну, огидну синю трупну муху, просто таку собі страшнючу волохату кишмишину. Йа розмазую її по стіні напроти себе, виводячи вказівним пальцем «Г», потім «I», потім «Б», використовуючи мушине м’ясо, бельбухи та кров як чорнило. Йа починаю рисувати «С», але сік закінчується. Нема проблем. Йа позичаюся в «Г», де троха жирнувато, і дописую те «С»[29].

      Йа відсаджуюся назад якомога далі – наскільки це можливо, не провалившись у товчок, – і насолоджуюсь власним твором. Нечиста трупна муха, що принесла мені чимало страждань, перетворилася на витвір мистецтва, роздивляння якого дарує мені неабияке задоволення. Йа умоглядно розмірковую про це як про позитивну метафору інших подій

Скачать книгу