LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Президія Київського обласного суду на підставі протесту прокурора Київської області ухвалила: «Постанову Трійки при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. скасувати, а справу щодо Малицького Федора Михайловича припинити у зв’язку з недоведеністю звинувачень».

Джерело

      З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. – К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/fvbLNw

      23 лютого 1934 року письменника-гумориста Остапа Вишню засудили до розстрілу[19]

      «Застосувати… найвищу міру соціального захисту – розстріл», – ішлось у рішенні суду. На щастя, згодом найвищу міру замінили на 10 років виправних робіт.

      Остап Вишня відбував покарання у виправному таборі Чиб’ю поблизу річки Печори. Там письменник навіть врятував якось конвоїра. Ось фрагмент спогадів його товариша-в’язня: «Конвоїр, який мав виконати вирок, упав на півдорозі від гострого нападу апендициту, а фельдшер Губенко та ще один приречений дотягли його і гвинтівку до табору. “І це вороги народу?” – мовив комендант і відправив на полегшені роботи».

      У 1943 році Остапа Вишню несподівано звільнили. Однією з причин були успіхи УПА на військовому та ідеологічному фронтах. Сталін вирішив, що колишній петлюрівець своїми гуморесками має спростовувати «наклепи націоналістів» про те, що улюбленця цілої України – Остапа Вишню – нібито закатувала Москва. Перед письменником стояло завдання висміювати «буржуазних націоналістів», насамперед УПА. Так у 1945–1946 рр. з’явився сатиричний цикл Остапа Вишні «Самостійна дірка» – голос гумориста з могили.

      «Буржуазні націоналісти» й повстанці привітали звільнення Остапа Вишні, частину заслуги в якому цілком слушно приписали і собі, та подякували гумористові, що він першим у широкій радянській пресі поінформував світ, що УПА активно діє та перемагає.

      Повернення в літературу було для Остапа Вишні болісним. Хоча Павло Губенко і був на волі, жилося йому не дуже добре. Він постійно перебував під наглядом агентів. Ярлик контрреволюціонера й терориста, причеплений на суді у березні 1934 року, зняти «забули». Звичайно, все це позначалося на подальшій творчості Остапа Вишні. Лише 25 жовтня 1955 року письменника реабілітували.[20]

Джерела

      Остап Вишня. Самостійна дірка. Режим доступу: https://goo.gl/ H7cyHK

      23 лютого 1918 року розстріляний автор гімну кримських татар Номан Челебіджіхан

      Я присягнувся перед народом його горе остудити

      Скільки можна гнити живими і під вічною тлінню жити?

      Якщо ж я зможу спокійно цей біль перенести,

      Хай захолоне чорною кров’ю серце у мене в грудях.

З гімну кримськотатарського народу «Ant Etkenmen» («Я присягнувся»)

      Номан Челебіджіхан, він же Челебі Челебієв, очолював уряд Кримської Народної Республіки у 1917–1918 рр., до моменту, коли у січні 1918 року владу на півострові захопили більшовики. Кримська Народна Республіка була одним із

Скачать книгу