Проста послуга - Дарсі Белл

Скачать книгу

хтось докладає якихось зусиль до її пошуків.

      У будь-якому разі хтось або щось змусило детективів Міні та Фортаса відірвати дупи від стільців і поговорити з людьми, які мають доступ до записів із камер спостереження. Вони прослідкували шлях Емілі до Міжнародного аеропорту Кеннеді, де вона попрощалася з Шоном перед терміналом. Але на літак до Сан-Франциско, на який у неї був квиток, вона так і не потрапила. Ні я, ні Шон не знали, що вона планує рушити на захід.

      Шон вважав, що вона збиралася на Мангеттен, але просто проїхалася з ним до аеропорту за компанію, щоб попрощатися. Потім, за його версією, вона мала їхати на роботу, а вже відтак вирушати у відрядження. У «Денніс Найлон» нічого не знали про подорож на західне узбережжя.

      Камери спостереження показали, як вона виходить з терміналу, а потім з’являється в пункті прокату машин і орендує великогабаритне чотиридверне авто. Вона взяла першу ж машину, яку їй запропонували, – білу «Кіа». Допитали чоловіка з пункту прокату, але він не пам’ятав нічого особливого, окрім того, що Емілі однозначно не хотіла, щоб у машині був GPS. Та в цьому не було нічого особливого. Багато людей не хочуть платити за додаткову навігаційну систему, коли вона вже є в їхніх телефонах.

      Мені це зрозуміло. У Емілі було чудове відчуття напрямку. Куди б ми не збиралися, хай навіть у міський басейн, я вела, а вона прокладала маршрут за картою в телефоні. Вона знала, як визначити, де затори, хоча в нашому місті майже ніколи не було жвавого руху, окрім тих випадків, коли ти прямуєш на вокзал у годину пік. Я цього не роблю ніколи, а вона – п’ять разів на тиждень.

      Куди вона вирушила в цій машині? Чому не написала і не зателефонувала?

      Добрі новини: геніальні детективи дізналися, що автомобілі офісу прокату підписані на корпоративну програму збору мита «E-ZPass», яка дозволила відслідкувати машину за двісті миль на захід від Мангеттену на платній автомагістралі в Пенсильванії. Погані новини: там вони її загубили. Емілі з’їхала зі швидкісного шосе на манівці, викинула телефон і зникла з мапи. У мертвій зоні.

      Ми з Шоном попросили детективів зв’язатися із поліцією поблизу того місця, де зникає її слід, та з поліцією штату, – але вони вже зробили це. Якщо вона втекла, то може бути будь-де. На маленьких дорогах мертві зони були нескінченно великими. Треба чекати, поки з’являться нові зачіпки.

      Мертві зони. Від самих лише цих слів у мене холодні мурахи по спині.

      Наступним сюрпризом стало те, що Емілі зняла в банку дві тисячі доларів готівки. Це означало, що вона безсумнівно планувала якусь подорож.

      У банкоматі таку суму не знімеш, принаймні в нашому місті. Поліція сказала, що системи відеоспостереження банку зафіксували її біля каси і вона була сама. І це за декілька днів. Мені (параноїчці) здавалося, що озброєний грабіжник цілком міг чекати на неї зовні, погрожуючи завдати шкоди їй або її родині, якщо вона попросить про допомогу. Я ніколи не розуміла, чому копи не сприймають такий сценарій

Скачать книгу