LITMIR.BIZ

Скачать книгу

href="#n_231" type="note">[231], а також насипати в черевики під п’яти жита[232]. І сьогодні деякі інформаторки розповідають про те, що жінки «беруть жито в пазуху, або житній хліб ото кидають шматочок, або жито, як раньше було жито, зерно, то було кидаєм пучечок зав’язаний»[233]; «на могилки нельзя іти – Низя! А йдуть – так беруть шо небудь, цепь яку… Ну, береш шо небудь у кишеню – або замочка якого, або там гвоздічка якого – шоб шо небудь у кишені було. Желєзне»[234]; «до покойніка тоже нє можна йті, на гробкі тоже нє можна йті (мєнструація як є – нє йдуть). Красною лєнтою више колєна перев’язують і йдуть, тоді можна і до покойніка […] женщина нечиста…»[235]; «Нада ниткаю пудвєзатьсє, нитка із льону (когда на похорон іти і менструація) – ниткою пудвєзаться сирою на голому тілу [по поясу] – одевайся і йди»[236]. Цікавою видається така мотивація заборони йти на похорон: «На похорон нєльзя йті. Того, шо нєльзя. Ти ж гразна, а то, щитай, [мрець] – шо вже ангел…»[237].

      Отже, під час місячних жінка обмежувалася у родинних обрядах, але, якщо не було можливості їх оминути, вона мала використовувати обереги, щоб убезпечити навколишній світ від свого «згубного» впливу. Поміж іншими, можна виділити такі найпопулярніші обереги: матерія червоного кольору, залізні речі, жито або вироби з нього. Відомо, що червоний колір наділявся цілющими та обереговими властивостями. Залізні речі, завдяки їхній міцності, теж наділяли властивостями оберегу, а жито символізувало життя й добробут.

      Під час місячних заборонялося мати статеві стосунки[238]. Традиційне мотивування заборони зводилося до того, що наслідком могло стати народження відьми чи вовкулаки[239]. Щоправда, є й поодинокі твердження про те, що «зачатый «пид краску», во время месячных очищений, будет красив»[240], однак це є радше винятком з правила.

      Сучасні інформаторки також підтверджують цю заборону, проте мотивація зводиться переважно до того, що це «гріх», і до необхідності дотримання гігієни під час статевого акту, яку унеможливлювали місячні: «не мона, не положено – гріх»[241]; «не можна було, нє, нє»[242]; «з чоловіком спати теж, спати не можна було – запрещали»[243]; «У нас незя, й не принято. Таки й незя, це ж і неприятно, і самому недобре… І вобше це негарно. Це негарно, й не добре – і боронь Боже, спати – не спали»[244]. «Я ні знаю, як люди, но ми не спалі! Но так і люди: це ж гидко, де ж це воно таке? Це ж гидко»[245].

      Традиційно вірили, що статеві стосунки під час місячних могли призвести до хвороб (шкірних і венеричних)[246].

      Щоправда, цих заборон не завжди дотримувалися: «Не добре тоді тертися з чоловіками, а то-б вона усе з ним, як-би люди не говорили, їй того хочеться, а ніяково якось їй. Та є такі, що не цураються і мають їх та не бояться. Одначе це вже безсовісні – як же це можна»[247]. За спостереженнями С. Верхратського, «жінки часами

Скачать книгу