ТОП просматриваемых книг сайта:
Дівчата. Емма Клайн
Читать онлайн.Название Дівчата
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-3749-0, 978-617-12-2530-5, 978-0-8129-9860-3, 978-617-12-3748-3
Автор произведения Емма Клайн
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Я сиділа на лавці сама, розстеливши серветку на колінах, їла свій гамбургер.
Це вперше я їла м’ясо за тривалий час. Моя мати, Джін, перестала їсти м’ясо через чотири місяці після розлучення. Вона перестала робити багато речей. Більше не було тієї матері, яка перевіряла, чи купила я собі нову білизну кожного сезону, матері, яка скручувала мої білі шкарпетки в милі яєчка. Яка шила піжами моїм лялькам, такі самі, як мені, з точністю до перламутрових ґудзиків. Вона була готова взятися за своє життя з такою самою наполегливістю, з якою школярка береться за розв’язання важкої математичної задачі. Вона розтягувалася кожну вільну хвилину. Ходила навшпиньках, щоб працювали її ікри. Вона запалювала фіміам, який купувала загорненим у фольгу і від якого в мене на очі виступали сльози. Вона почала пити новий чай з якоїсь ароматної кори і човгала ногами по будинку, п’ючи його маленькими ковточками, мимовільно торкаючись горла, неначе після затяжної хвороби.
Недуга була сумнівна, та й лікування було специфічне. Її нові друзі порадили їй масаж. Вони порадили камеру сенсорної деривації з солоною водою. Порадили Е-метр, ґештальт, їсти лише їжу з високим вмістом мінералів, посаджену тільки в період повного місяця. Я не могла повірити, що моя мати прислухатиметься до цих порад, але вона слухала всіх. Вона заповзято ставилася до своїх цілей і планів, вірячи, що відповідь можна отримати в будь-який час, з будь-якого напрямку, варто їй лише дуже сильно постаратися.
Вона знаходила все, що лише можна було знайти. Астролог з Аламеди довів її до сліз, розповівши, про несприятливу тінь, що падає на її висхідний знак. Методи лікування, які включали в себе вриватися до кімнати з м’якими оббитими стінами, наповненої незнайомцями, і кружляти, аж доки об щось не вдаришся. Вона приходила додому з темними слідами під шкірою, забоями аж до живого м’яса. Я бачила, як вона торкалась їх з певною ніжністю. Вгледівши, що я стою і дивлюся, вона збентежилася. Її волосся було заново висвітлене, воно мало сильний запах хімікатів і штучний аромат троянд.
– Тобі подобається? – запитала вона, злегка торкнувшись пальцями підстрижених кінчиків.
Я кивнула, хоч колір робив її шкіру такою, наче вона була хвора на жовтяницю. Вона й далі змінювалася день за днем. Маленькі дрібнички. Вона купила сережки ручної роботи в жінок на своїй груповій зустрічі, повернулася, розмахуючи примітивними шматочками деревини на вухах і покритими емаллю браслетами кольору м’ятних драже, які тріпотіли в неї на зап’ястях. Вона почала підводити очі олівцем, попередньо потримавши його над полум’ям запальнички,