LITMIR.BIZ

Скачать книгу

здавалася схвильованою. Чи не буду я зайва?

      – Звідки ви знаєте мого батька? Нагадаєте? – запитав Джуліан. Осушивши банку з-під пива, відкрив іншу. Вони принесли з собою кілька упаковок. Також на відкритому місці лежали й інші запаси: суміш для походів з горішками. Запакована пачка жувальних черв’ячків, прим’ятий кульок з фаст-фуд.

      – Ми зустрілись у Лос-Анджелесі, – сказала я. – Ми жили разом деякий час.

      Ми з Деном жили в одній квартирі на Веніс-Біч наприкінці сімдесятих. Веніс з її вуличками третього світу, пальмами, які стукають у вікна під час теплого нічного вітру. Я жила на гроші, отримані з фільмів бабусі, працюючи над тим, щоб отримати сертифікат медсестри. Ден хотів стати актором, але, очевидно, йому не судилося. Натомість він одружився з жінкою з багатої сім’ї і відкрив свою компанію з продажу заморожених вегетаріанських продуктів. Тепер у нього власний будинок у Пасіфік-Хайтс.

      – Ой, зачекайте, його подружка з Веніс? – здається, Джуліан раптом почав енергійніше реагувати. – Як ще раз, ви кажете, вас звати?

      – Іві Бойд, – сказала я, і те, як різко змінилося його обличчя, здивувало мене: часткова ясність і справжній інтерес.

      – Зачекайте, – сказав він, забравши руку від дівчини, і вона сердито глянула на нього за це. – Ви та леді?

      Можливо, Ден розповідав йому, наскільки кепськими були мої справи. Ця думка збентежила мене і я рефлекторно торкнулась обличчя. Стара, ганебна звичка з підліткового віку, неначе я хотіла прикрити прищик. Як завжди, рука на підборідді, теребить рота. Неначе так я не привертала б до себе уваги, у такий спосіб роблячи лише гірше.

      Джуліан тепер був схвильований.

      – Вона була в цьому культі, – розповідав він дівчині. – Еге ж? – запитав він, повернувшись до мене.

      У мене в животі утворилася западина. Джуліан і далі різко дивився на мене в очікуванні. Його дихання було хмільне і п’яне.

      Того літа мені було чотирнадцять. Сюзен було дев’ятнадцять. Ми іноді курили фіміам, який спричиняв млявість і поступливість. Сюзен читала старий випуск «Плейбоя». Ми приховували непристойні яскраві поляроїди і обмінювалися ними, як бейсбольними картками.

      Я знала, як легко це могло статися, минуле зовсім поруч, неначе безпорадна пізнавальна помилка оптичної ілюзії. Загальна атмосфера дня була пов’язана з певними окремими предметами: шифоновий шарф моєї матері, вологість розрізаного гарбуза. Певні форми тіней. Навіть спалах сонячного світла на капоті білого автомобіля міг викликати моментальне збурення в мені, передбачаючи невеличку щілину повернення. Я побачила стару помаду фірми «Ярдлі» – тепер не косметика, а лише крихкий віск, – яку продавали в Інтернеті майже за сотню доларів. Тож дорослі жінки могли знову відчути її запах, хімічний склад. Як сильно люди хотіли цього – знати, що їхнє життя вирувало, що колишня особистість досі існує всередині них.

      Було стільки речей, які повертали мене в минуле. Присмак сої, дим у чийомусь волоссі, вкриті травою пагорби, що біліють у червні. Розташування дубів і валунів, яке

Скачать книгу