LITMIR.BIZ

Скачать книгу

то вбивство хробаків приведе до знищення прянощів».

      – Скоро нікому не доведеться шукати вихід із пустелі, – сказав Герцог. – Клацніть на ці маленькі передавачі на шиї – і рятувальники вже в дорозі. Найближчим часом усі наші робітники носитимуть такі. Ми запроваджуємо особливу рятувальну службу.

      – Це гідно хвали, – відказав Кайнс.

      – Але ваш тон свідчить, що ви не згодні, – зауважив Герцог.

      – Не згоден? Звісно, згоден, але користі від цього буде небагато. Статична електрика пилових бур глушить багато сигналів. А якщо на вас полює хробак, то часу обмаль. Зазвичай у вас не більше ніж п’ятнадцять – двадцять хвилин.

      – Що б ви порадили? – запитав Герцог.

      – Ви просите в мене поради?

      – Так. Як у планетолога.

      – І ви прислухаєтеся до неї?

      – Якщо вважатиму її доречною.

      – Чудово, мілорде. Ніколи не подорожуйте на самоті.

      Герцог відволікся від навігаційної панелі.

      – Це все?

      – Це все. Ніколи не подорожуйте на самоті.

      – А що, як вас відкинуло штормом і необхідно здійснити посадку? – запитав Галлек. – Чи можна зробити хоча б щось?

      – «Хоча б щось» може містити в собі багато чого, – відказав Кайнс.

      – А що б зробили ви? – запитав Пол.

      Кайнс озирнувся на юнака та, змірявши його важким поглядом, повернувся до Герцога.

      – Я б не забував захищати цілісність мого дистикоста. Якби я опинився поза зоною хробаків або на скелях, то тримався б біля корабля. А якби ж потрапив у відкриті піски, то тікав би від нього якомога швидше. На тисячу метрів – цього мало б бути достатньо. А тоді сховався б під плащем. Хробак з’їсть корабель, але може не помітити мене.

      – А що тоді? – запитав Галлек.

      Кайнс стенув плечима.

      – Чекав би, доки хробак зникне.

      – Це все? – запитав Пол.

      – Коли хробак зникне, можна буде спробувати вийти, – мовив Кайнс. – Ступати потрібно м’яко, уникаючи барабанних пісків і припливних пилових басейнів, – у напрямку найближчих скель. Там багато таких місцин. Можна спробувати дійти.

      – Барабанні піски?

      – Ділянки ущільненого піску, – пояснив Кайнс. – Ступиш на них навіть найобережніший крок – і вони загримлять. Хробаки завжди приходять на цей звук.

      – А припливні пилові басейни? – уточнив Герцог.

      – Деякі провалля в пустелі багато століть поспіль виповнювалися пилом. Серед них є такі розлогі, що мають навіть течії та припливи. Вони проковтнуть нетямущого, який ступить у них.

      Галлек відкинувся назад і знову забренькав на балісеті. Тепер він заспівав:

      Полюють звірі дикі у піщанистих землях

      на тих, що забажали відлюддям цим пройти.

      Ох-ох, не спокушай богів пустелі,

      як епітафію свою не прагнеш чути ти.

      Чигають небезпеки…

      Він обірвав пісню й нахилився вперед.

      – Попереду пилова хмара, сір.

      – Бачу, Ґурні.

      – Саме її ми й шукаємо,

Скачать книгу