LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сорок приходили оті кляті наркомани, що працюють на будівництві, вони випили в нас усю французьку й колумбійську каву. А у відділі гастрономії панує неймовірний безлад. Скільки ти платиш тим хлопцям, що працюють у суботу вночі, Джиме?

      Джиммі знову промурмотів: «Он як!» – і, коротко постукавши, штовхнув двері Кейті. Її ліжко було порожнє і, ще гірше, застелене, а це означало, що вдома вона не ночувала.

      – Або піднімай їм платню, або хай забираються під три чорти, – сказав Піт. – Мені остогидло щодень витрачати зайву годину, щоб давати лад у крамниці, ще й бути готовим спілкуватися з покупцями… Як ваші справи, місіс Кармоді? Кава вже на плиті, можете зачекати секунду?

      – Я йду, – сказав Джиммі.

      – Окрім того, недільні газети не розібрані, лежать купою, разом із рекламними проспектами, – не крамниця, а смітник якийсь…

      – Я сказав, що вже йду.

      – Справді, Джиме? Дякую тобі наперед.

      – Піте, зателефонуй Селові, запитай, чи не зможе він прийти на вісім тридцять замість десятої години.

      – Гаразд.

      Джиммі почув, як на Пітовому кінці дроту сигналить машина біля воріт.

      – І Піте, ради Бога, відчини ворота тому хлопцеві. Він не може цілий день стовбичити перед крамницею з тими пончиками.

      Джиммі повісив слухавку й повернувся до спальні. Аннабет сиділа в ліжку, прикривши ноги простирадлом, і позіхала.

      – З крамниці? – запитала вона, супроводжуючи слова ще одним довгим позіхом.

      Він кивнув.

      – Кейті не з’явилася.

      – Сьогодні, – сказала Аннабет, – день першого причастя для Надін, а вона не приходить на роботу. А ну ж як не прийде й до церкви?

      – Я певен, вона прийде.

      – Не знаю, Джиммі. Якщо Кейті так надудлилась учора ввечері, що послала к бісовій матері крамницю, то не можна бути певним ні в чому…

      Джиммі стенув плечима. З Аннабет марно було розмовляти, коли йшлося про Кейті. Вона знала тільки два види поведінки в стосунках з падчеркою – або роздратування й холод, або крайній ентузіазм, коли обидві вдавали з себе найкращих подруг. Середини не існувало, й Джиммі знав, почасти відчуваючи себе винним, що більша частина непорозумінь виникла тому, що Аннабет з’явилася на горизонті, коли Кейті було сім років і вона лише почала звикати до батька й ще не перестала тужити за матір’ю. Дівчинка щиро зраділа, коли в помешканні, де вона жила з батьком, з’явилася жінка. Але Джиммі знав, що дочка засмучена смертю матері – якщо не безнадійно, то принаймні глибоко, – і ця втрата стукатиме в стінки її серця ще багато років, і щоразу, коли згадуватиме матір, вона нападатиме на Аннабет, яка, граючи роль матері, ніколи не жила за тими правилами, що їх Марітин привид міг би схвалити.

      – Господи, Джиммі, – промовила Аннабет, коли той почав натягувати светра на футболку, в якій спав, і шукати свої джинси, – невже ти збираєшся кудись піти?

      – Лише на годину. – Джиммі знайшов штани, які обкрутилися навколо ніжки ліжка. – Дві години щонайбільше. Сел має замінити Кейті о десятій годині. Піт зателефонує йому й попросить прийти раніше.

      – Селові вже десь

Скачать книгу