LITMIR.BIZ

Скачать книгу

подивився на неї, його очі бігали.

      – Той чолов’яга хотів пограбувати мене. Тож я стрибнув на нього. Тоді він і різнув мене ножем.

      – Дейве, ти кинувся на чоловіка з ножем?

      Він відкрутив кран і, сунувши під нього голову, ковтнув трохи води.

      – Не знаю, чому я так зробив. Мене опанувала лють. То була справжня лють, дитино. Я добряче вліпив тому чорнопикому.

      – Ти?..

      – Селесто, я покалічив його. Я наче схибнувся, коли відчув, як доторкнувся до мене той ніж. Розумієш? Я збив його з ніг, стрибнув на нього, а далі, дитино, я нічого не пам’ятаю.

      – То це була самооборона?

      Дейв зробив невиразний жест рукою.

      – Не думаю, що суд кваліфікує мої дії саме так, якщо сказати тобі правду.

      – Я не можу в це повірити, любий. – Вона взяла обидва його зап’ястки в свої руки. – Розкажи мені, як усе сталося.

      Коли Селеста подивилась на його обличчя, її на чверть секунди занудило. Вона помітила щось зле в тому погляді, якесь приховане торжество.

      Це світло, вирішила вона: дешева флуоресцентна лампа висіла просто над його головою, тому, коли він опустив підборіддя й погладив їй руки, обличчя в нього, хоч і мало ще ознаки переляку, прибрало звичайного виразу, і Селестина нудота минула.

      – Я йшов до свого автомобіля, – провадив він, стаючи перед Селестою навколішки, після чого та знову сіла на закритий кришкою унітаз, – а цей чорносракий підходить до мене й просить дати йому прикурити. Я відповідаю: «Не курю». А він: «Я також».

      – Тобто він також не курить.

      Дейв кивнув головою.

      – І тоді моє серце лунко закалатало: поблизу не було нікого, тільки він і я. Аж ось блиснув ніж, і він сказав: «Твій гаманець або твоє життя, суко. Я заберу в тебе те або те».

      – Він так і сказав?

      Дейв відхилився назад і підняв голову.

      – Чому ти запитуєш?

      – Просто так.

      Селесті ці слова здалися трохи кумедними й, можливо, надто розумними, як у кіно. А проте кожен у ті часи дивився кінофільми, особливо часто по кабельному телебаченню, тож, можливо, грабіжник запам’ятав ці рядки з кіно й стояв уночі перед дзеркалом, повторюючи їх, аж поки дійшов висновку, що вони звучать у нього, як в одного з відомих кіноакторів.

      – Так от, – мовив Дейв далі, – я йому кажу щось таке: «Облиш, чоловіче. Дозволь я пройду до свого автомобіля, а ти паняй додому», що було дурницею, бо тепер він захотів мати й ключ від мого автомобіля. І я, люба, замість злякатися – розлютився. Можливо, хоробрості мені надало віскі, я не певен. Спробував відтіснити його з дороги, отоді він і різонув мене ножем.

      – Здається, ти сказав, що він стрибнув на тебе.

      – Селесто, ти даси мені розповісти мою паскудну історію?

      Вона торкнулася його щоки.

      – Пробач, мій котику.

      Він поцілував її долоню.

      – Тож, можна сказати, він відштовхнув мене до автомобіля й притиснув до нього, а я ухилився від удару, й тоді той тип черкнув мене ножем. Лезо пропороло шкіру, я відчув кров і, сказати б, збожеволів від люті. Я садонув його по

Скачать книгу