LITMIR.BIZ

Скачать книгу

в золотавому м’якому світлі пообіднього сонця. «Що чекає на цих студентів сьогодні?» – подумала Ріццолі. Можливо, безтурботний вільний вечір із розмовами, піца й пиво. І глибокий сон без кошмарів. Невинний сон.

      «Якого я вже ніколи не матиму».

      Застрекотів її телефон.

      – Перепрошую, – сказала вона, відкинувши кришку.

      Телефонувала Ерин Волчко із лабораторії волосся, трасології[8] та волокон.

      – Я перевірила скотч, який зняли з тіла доктора Їґера, – сказала Ерин. – Детективу Корсаку я вже відправила результати факсом, але знала, що вам теж цікаво.

      – Що ми маємо?

      – Багато коротких темних волосинок, які прилипли до клейкої частини стрічки. Їх було вирвано зі шкіри рук жертви, коли зняли скотч.

      – А волокна?

      – Аналогічно. Але є дещо дуже цікаве. На скотчі, який зняли зі щиколоток жертви, було виявлено одну темно-каштанову волосину двадцять один сантиметр завдовжки.

      – Його дружина – білявка.

      – Я знаю. Саме тому ця волосина становить інтерес.

      «Убивця, – подумала Ріццолі. – Це його волосина».

      – А на корені є епітеліальні тканини?

      – Так.

      – Отже, ми зможемо ідентифікувати ДНК. І якщо воно співпаде із ДНК сперми…

      – Не співпаде.

      – Звідки ви знаєте?

      – Бо це аж ніяк не волосина убивці… Якщо він не зомбі, – додала Ерин, помовчавши.

      4

      Щоб потрапити до лабораторії, детективам бостонського відділу убивств достатньо було пройти через затишний освітлений сонцем коридор у південне крило «Шредер Плаза». Ріццолі безліч разів проходила цим коридором, і часто її погляд линув до вікон, які виходили на метушливий квартал Роксбері. Власники місцевих магазинів на ніч барикадували їх металевими ґратами і замикали на висячі замки. Усі припарковані тут машини були захищені пристроями від викрадення «Клаб». Але сьогодні Ріццолі не думала ні про що інше, крім пошуку відповідей, тому не дивилася у вікна, а йшла просто до кімнати S269 – лабораторії волосся, трасології та тканин. У цьому приміщенні без вікон, захаращеному мікроскопами й газовими хромографами, царювала криміналістка Ерин Волчко. Сюди не мали доступу ані сонячні промені, ані зовнішній світ. Вона дивилася лише на ті світи, які відкривалися під скельцями мікроскопів. Як і у всіх, хто довго сидить перед мікроскопом, у неї були завжди прискалені очі, притому одне дужче. Коли увійшла Ріццолі, Ерин, крутнувшись на стільці, обернулася до неї.

      – Я спеціально поклала волосину під мікроскоп, щоб ви могли подивитися.

      Ріццолі сіла, зазирнула в окуляр і побачила волосину, розтягнену вздовж поля.

      – Це темна волосина, яку я знайшла на скотчі, знятому зі щиколоток доктора Їґера, – сказала Ерин. – На скотчі не було інших подібних волосин. Є короткі волосини з кінцівок, а також із голови жертви – на скотчі, яким було заклеєно його рот. Але ця довга – особлива. І доволі загадкова. Не збігається ані з волоссям жертви,

Скачать книгу