LITMIR.BIZ

Скачать книгу

першого погляду справді так здається.

      Ріццолі помітила спокійний виклик в очах Айлс.

      – Але тут щось інше?

      – Ріжуча кромка не серейторна, бо інший край рани абсолютно рівний. Ці зазубрини – лише на третині довжини рани, бачите? Не по всій довжині. Оці розриви утворилися тоді, коли витягали лезо. Убивця увігнав ніж у шкіру під лівою щелепою і повів його до передньої частини горла, закінчивши стінкою трахеї. Зазубрини з’явилися тоді, коли він зробив що хотів і трохи повернув ніж, витягаючи його.

      – То від чого вони утворилися по краях?

      – Явно не від кінчика ножа. На цьому ножі серейторна заточка нижче – вона й спричинила зазубрини, коли ніж витягували. – Айлс поглянула на Ріццолі. – Використовувався ніж для виживання, як у «Рембо». З таким ножем міг би вийти на полювання мисливець.

      «Мисливець». Ріццолі поглянула на масивні м’язисті плечі Річарда Їґера і подумала: «Цей чоловік був не з тих, хто мав себе за легку здобич».

      – Що ж, дозвольте й мені дещо прояснити, – сказав Корсак. – Оцей загиблий, доктор Бодібілдер, дивиться, як убивця, блін, дістає ніж, наче у фільмі «Рембо»? Просто сидить і дивиться, як йому перерізають горлянку?

      – У нього були зв’язані руки і ноги, – зауважила Айлс.

      – Та нехай його спеленали, як Тутанхамона! Будь-яка нормальна людина несамовито пручалася б.

      – Правильно, – сказала Ріццолі. – Навіть якщо руки й ноги зв’язані, все одно можна було б відштовхнути вбивцю ногами чи навіть ударити головою, а він просто сидів, прихилившись до стіни.

      Доктор Айлс випросталася. Вона мовчки стояла – по-королівськи гордо, ніби на ній було вбрання жриці, а не халат.

      – Дайте мені мокрий рушник, – мовила нарешті вона, звертаючись до Йошими. – Спрямуйте світло он туди. Ми маємо ще раз дуже ретельно обтерти його й оглянути шкіру, дюйм за дюймом.

      – Що ми шукаємо?

      – Коли знайду – скажу.

      За декілька секунд, піднявши праву руку трупа, Айлс помітила сліди збоку від грудей. Збільшувальне скло показало дві ледь видимі випуклості. Провівши по шкірі пальцями в рукавичках, Айлс сказала:

      – Папули. Потрійна реакція Льюїса.

      – Яка реакція? – перепитала Ріццолі.

      – Потрійна реакція Льюїса. Слід, який лишився на шкірі. Спочатку ми бачимо еритему – червоні цятки. А потім запалення, спричинене розширенням судин шкіри. І нарешті, на третій стадії, з’являється папула внаслідок підвищення проникності судин.

      – Як на мене, схоже на слід від удару тазером,[7] – сказала Ріццолі.

      – Саме так, – кивнула Айлс. – Маємо типову реакцію шкіри на удар струмом. Використовувався електрошокер, подібний до тазера. Це і знерухомило жертву. Клац – і мозок втрачає контроль над м’язами. Звісно, у вбивці було достатньо часу, щоб зв’язати йому руки і ноги.

      – А як довго лишаються ці сліди на шкірі?

      – У живої людини вони зазвичай зникають за дві години.

      – А в мертвої?

      – Смерть зупиняє процеси в шкірі. Тому ми все ще бачимо ці сліди, хоча й ледь помітні.

      – Отже, він помер не пізніше ніж за дві години після електрошоку?

      – Саме

Скачать книгу