Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції - Віктор Горобець

Скачать книгу

перебуваючи в Переяславі, від імені Олексія Михайловича запросив гетьмана до Москви, аби виробити договірні умови та отримати їхнє затвердження у царя.

      У середині лютого Хмельницький скликав ряд старшинських рад, спочатку в Чигирині, а згодом у Корсуні, на обговорення яких і виніс питання характеру та змістового наповнення договору з царем. Дебати учасників старшинських зібрань були доволі гострими, а висловлені на них позиції сторін часто-густо не просто відмінними одна від іншої, а й непримиренними. Це певною мірою і зашкодило формулюванню концептуально цілісного проекту угоди.

      Підґрунтям для розходження інтересів старшини стало те, що старшинський корпус, як і козацтво загалом, формувався з декількох джерел. І в ньому були представлені як вихідці з православного шляхетського стану, так і «старовинне» козацтво, а також – представники селянства та міщанства. Зрозуміло, що така соціальна неоднорідність позначалася як на рівні політичної культури різних відгалужень козацтва, так і на пріоритетності їх нагальних потреб. Адже для одних було важливим досягнення високого рівня політичної суб’єктності Гетьманату (решту прав і соціальних привілеїв вони як шляхтичі вже мали). Для інших передовсім йшлося про те, аби їх ніхто не намагався знову присилити до виконання повинностей на користь пана чи царя, а також не допустити реставрації дореволюційних соціальних порядків, що частково влаштували їхніх опонентів зі шляхетського табору. Утім, врешті-решт досягти певного балансу інтересів різних соціальних груп вдалося, а за результатами дискусій постав документ, який окреслював як загальнодержавні права на зовнішньополітичній арені, недоторканість політико-адміністративного та соціально-економічного внутрішнього укладу, так і гарантії для окремих соціальних верств, прошарків і навіть певних рангів українських адміністраторів.

      Загалом проект договору містив 23 статті. Найголовніші з них декларували ідею зовнішньої незалежності Гетьманату, що насамперед проявлялося у праві вільного вибору гетьмана як глави держави, керівника уряду та головнокомандувача українського війська. Крім того, за Україною зберігалося право зовнішньополітичних зносин з іноземними державами. Окремо декларувалася недоторканність внутрішнього устрою Війська Запорозького, непорушність прав і привілеїв цілого українського населення та окремих його соціальних станів і груп. Російська сторона повинна була надати військову допомогу проти Польщі та сприяти в утриманні від війни керівництва Кримського Юрта. За це гетьманський уряд визнавав царя своїм сюзереном і зобов’язувався сплачувати йому щорічну данину (у попередньо визначених і фіксованих розмірах), так як це робили правителі Трансільванії, Молдавії та Волощини на користь турецького султана. Крім цих питань, що справді мали принципову вагу, до проекту було внесено ще цілий ряд дрібних положень, що перекочували до нього з тексту Зборівської угоди 1649 р. Зважаючи на принципово інший, ніж відносини з Річчю Посполитою характер

Скачать книгу