LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до головних політологічних категорій і означує основоположну структуру, в межах якої відбувається політичне життя суспільства. Політична система як інтегрована сукупність елементів, які утворюють певну цілісність, має важливі суспільні функції щодо свого оточення, а саме: визначає ціль і завдання суспільства, мобілізує ресурси на їх здійснення, інтегрує всі його елементи, легітимізує суспільні стосунки тощо.

      Політичний устрій Гетьманату, увібравши в себе досвід функціонування військово-політичної організації Запорозької Січі, в процесі розвитку набув чимало специфічних ознак, які різнили його від свого прообразу, а також моделі організації політичних відносин в автономній щодо до гетьманської влади Січі.

      Своєрідність побудови Української козацької держави та специфіка взаємодії її окремих структурних складових ґрунтувалась на характерних умовах, у яких розпочинався і протікав процес державотворення в середині – другій половині XVІІ ст. Насамперед тут варто пам’ятати ту обставину, що початок формування державного каркасу Гетьманату протікав одночасно із руйнуванням старої системи влади, що перед тим функціонувала на українських землях як одне з відгалужень державної структури Корони Польської. Революційний нігілізм, притаманний будь-якому подібного роду суспільному вибуху, обумовлював потребу у спрощенні структури адміністрування, звільненні його від традиційних умовностей і обмежень. Фактором, що стимулював новаторські зміни у цій сфері, були досвід і традиції козацького самоврядування, що існувало з початку XVІІ ст. на теренах Середнього Подніпров’я і базувалось на структурі реєстрових козацьких полків.

      Суттєве підвищення в роки революції політичної ваги Війська Запорозького як окремої соціально-політичної інституції, відповідальної тепер уже й за інші суспільні верстви, а також перебирання на себе ролі повноважного репрезентанта політичної волі українського народу на зовнішній арені – неминуче потребувало певного ускладнення механізму козацького самоврядування та відповідної формалізації державного життя. Реалізації цього нагального завдання сприяло активне долучення чималої групи шляхти до визвольних змагань козацтва. Одним із промовистих свідчень накладання досвіду функціонування старої системи влади на нову модель служить заява козацького сотника, а в майбутньому – впливового лівобережного полковника Пилипа Уманця, датована початком 1650-х рр.: «А тепер у нас за ласкою Божою тут у всім краю Сіверському ні воєводи, ні старости, ані писаря немає. Боже дай, здоров був пан Богдан Хмельницький, гетьман усього Війська Запорозького! А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю»[24].

      На рівні організації центральної влади Гетьманату було використано традиційну модель козацького адміністрування, за якої влада зосереджувалась у руках гетьмана, а його помічниками виступали військові чини: обозний, осавули, писар і суддя. Утім, перебирання Військом Запорозьким на себе функцій повноцінного державного організму неминуче тягло за собою принципові зміни у цій ланці державного

Скачать книгу