Любов і піраньї - Макс Кідрук

Скачать книгу

голови, до кінця своїх днів? Як так сталося, що технології, котрі мали подарувати свободу, перетворили на раба? Я зовсім не закликаю громити машини, кутатись у звірині шкури й повертатися до життя в печерах. Я лише звертаю увагу на те, що причина, мабуть, криється в самих людях. Людина сама створила безглузду систему, в якій, переконуючи себе, повинна шкрябатися вгору в гонитві за примарними ідеалами. Може, варто зупинитись і просто спробувати жити?…

      Доки не пізно, я вирішив розпочати все спочатку. Велика подорож до Південної Америки та на Рапа Нуї влітку 2009-го остаточно переконала мене, що я на правильному шляху.

      А тепер, власне, повернімося до того, з чого я почав цю розповідь.

      Отож у серпні 2009-го я прилетів додому аж із острова Пасхи. На ту мить до моїх активів додалися ще дві тисячі знімків із Перу, Еквадору та Чилі, татуювання з острова Пасхи й чотири нові модельки пасажирських літачків. Водночас, попри стрімкий крах моєї наукової кар’єри, я заробляв достатньо, аби вдовольняти свої невеликі потреби. Та найважливіше – я робив те, що хотів, і був абсолютно вільним. Я по-справжньому насолоджувався життям, я смакував ним, як ніколи раніше.

      І треба ж було так усе зіпсувати?…

      Я не знаю, як довго міг тривати цей безхмарний і благословенний фен-шуй, якби не мій дурнуватий потяг до оптимізації. Невдовзі після повернення з двомісячної подорожі настав той знаменний момент, коли я здуру вирішив узятися за покращення свого життя. Чорт забирай, мені наче пелена очі заслала.

      …Ми зустрілися на День Незалежності. Довго гуляли набережною, потім поїхали в парк над Андріївським узвозом. І ніяк не могли наговоритися.

      Цього разу «просвітління» не настало. Маруська виглядала ще гарнішою, ніж завжди. І я подумки пообіцяв собі, що просто так її не відпущу. (Бо треба було покращувати житіє своє, йолки-маталки!) Під час бесіди я знову зачепив тему стосунків, потому вдруге, цього разу значно акуратніше, запропонував білявці вивести наші взаємини на якісно новий рівень.

      Певно, я ходив у сяйливому ореолі свободи та бунтарства, котрий завше приписують представникам творчих професій, які демонстративно плюють на усталений лад. А може, все було набагато простіше й насправді визначальну роль відіграло те, що я більше не збирався їхати до Швеції й залишався в Києві. Хай там як, але Маруська більше не викаблучувалась і з радістю погодилася.

      Ось так, сам того не розуміючи, я вніс елемент нестабільності в абсолютно рівноважну й злагоджену систему свого дзен-життя…

      Щоправда, спочатку все було в шоколаді. Два наступні місяці я взагалі почувався наче в райському саду.

      Вона була моєю Музою. Вже за кілька тижнів я не міг думати ні про що інше, крім неї. Мені подобалося, як пахне її волосся. Мені подобалося обіймати її стан, відчуваючи, як вона подається та притискається до мене. Мені подобалося слухати, як вона говорить і як зрідка шпарко лається, кумедно надимаючи губки. Цвірінькати хотілося від щастя.

      Однак

Скачать книгу