LITMIR.BIZ

Скачать книгу

за межею скромних статків її батька.

      Раптом Фіона видала звук настільки незвичний, що приємні роздуми Меґґі вмить урвалися, а чоловіча частина родини, відірвавшись від сніданку, спантеличено повернула голови.

      – Господи Ісусе! – розпачливо вигукнула Фіона.

      Педді ошелешено скочив на ноги, бо ще ніколи не чув, щоб його дружина всує згадувала ім’я Господа. Вона завмерла, тримаючи пасмо доньчиного волосся в руці й занісши над ним гребінець, а обличчя її перекривила гримаса огиди й жаху. Педді та хлопці скупчилися довкола; Меґґі спробувала подивитися, що ж відбувається, – і заробила запотиличник колючою стороною гребінця, від чого в її очах виступили сльози.

      – Поглянь-но! – прошепотіла Фіона, піднявши пасмо до сонячного променя, щоб Педді міг роздивитися.

      Густе красиве волосся блищало на сонці, мов золото, і Педді спочатку не побачив нічого. Та потім узрів якусь істоту, що маршувала собі по руці Фіони. Він теж взяв пасмо, придивився – і в поблисках сонця побачив інших істот, що заповзято поралися коло своїх справ: купчилися на окремих пасмах і енергійно виробляли все нові й нові купки собі подібних створінь. Волосся Меґґі ворушилося, немов мурашник.

      – Та в неї ж воші! – вигукнув Педді. Боб, Джек, Г’юї та Стю самі теж придивилися – і відступили на безпечну відстань; тільки Френк та Фі залишилися біля Меґґі, а та сиділа, нещасно скоцюрбившись і не розуміючи, що ж вона такого скоїла. Педді важко опустився на стілець і, витріщившись на вогонь у каміні, закліпав очима.

      – Це через оту дівчину-макаронницю! – нарешті видав він і люто зиркнув на Фіону. – Чортові вилупки, брудне свиняче кодло!

      – Педді, як ти смієш! – вжахнулася Фіона.

      – Вибач, мамцю, мою лайку, але коли думаю, як ота огидна макаронниця поділилася своїми вошами з нашою Меґґі, то мені хочеться негайно податися до Вахіне і розвалити їхнє мерзотне брудне кафе! – вибухнув він і несамовито гепнув кулаком по столу.

      – А що то, мамо? – нарешті насмілилася озватися Меґґі.

      – На, поглянь, замазуро! – відповіла мати, тицьнувши їй під носа свою руку. – Їх повно у твоєму волоссі, й ти набралася їх від отієї мерзотної макаронниці, від якої ти аж млієш! І що ж мені тепер із тобою робити?

      Меґґі витріщилася на маленьку істоту, що сліпо блукала голою шкірою Фіони в пошуках волохатішої території, – і заплакала.

      Розуміючи все без слів, Френк розтопив котел. Педді походжав кухнею, вивергаючи прокльони, і його лють зростала з кожним поглядом на Меґґі. Нарешті він підійшов до гачків на стіні біля задніх дверей, насунув на лоба капелюха і зняв із гвіздка довгий батіг.

      – Фіоно, я поїду до Вахіне і скажу отому огидному італійцю, куди йому слід засунути свою смердючу рибу та смажену картоплю! Потім подамся до сестри Аґати і скажу все, що про неї думаю, бо хіба можна пускати до школи вошивих дітей!

      – Обережніше, Педді! – благально вигукнула Фіона. – А що, як то не макаронниця

Скачать книгу